REDDIT UKRAINE 🇺🇦

Пані та панове, просимо кілька хвилин увагиПросимо вас підписати петицію про присвоєння звання Героя України посмертно Вороному В'ячеславу Олеговичу — льотчику армійської авіації, що здійснював польоти до захисників "Азовсталі".Полковник Вороний Вячеслав Олегович — льотчик 1 класу, командир вертолітної ланки армійської авіації, учасник бойових дій і миротворчих місій ООН, лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня. Із перших днів повномасштабного вторгнення він повернувся до лав Збройних Сил, де із мужністю та професіоналізмом виконував важкі завдання.28 березня 2022 року група вертольотів Мі-8 під командуванням В'ячеслава доставила на "Азовсталь" у Маріуполі три тонни військового спорядження, медикаментів та боєприпасів, а також успішно евакуювала 16 поранених військовослужбовців Сил оборони України.На жаль, 5 квітня 2022 року, під час проведення пошуково-рятувальної операції на тимчасово окупованій території, при заході на посадку, вертоліт В'ячеслава був уражнений ворожими засобами ППО. Намагаючись посадити вертоліт, В'ячеслав врятував життя двох своїх побратимів ціною власного.Звертаємось до вас із проханням підписати цю петицію та тим самим вшанувати пам'ять про Героя та підтримати його родину! Не пожалійте хвилину свого часу!ПІДПИСАТИ ПЕТИЦІЮ (натисніть)Наразі зібрано 11 758 підписів із 25 000 необхідних. До кінця збору підписів залишилося ❕7 днів❕Соняшник 🌻 | Чат | WhatsApp 🦅

#Ігрозаписи №2Розкажу, дітки, як свого часу мене зламала RDR2.Але вона ж змусила мене полюбити ігри наново.Є купа ігор, які всі вважають шедеврами, але мені вони — страх як — не зайшли.Серед них і «симулятор побачень» Відьмак 3, і тупо Скайрім, і навіть Зельда: BOTW.Вони, звісно, залишаються шикарними. Просто причина була в мені.(Хоча, ну, до кожної можна покидати претензії… але нашо? 😅)Все змінила Red Dead Redemption 2.Гра, яка жорстоко карає за спроби “зарашити” її — вкрааай повііільними анімаціями.І я досі пам’ятаю, як на це жалілися численні “ґеймери”.Моя найбільша помилка — я стрімив RDR2.А стрім — це коли треба швиденько пройти гру і побігти до наступної, “актуальної”, паралельно вигадуючи щось смішне аби виправдати своє перебування в квадратику. Аж поки я не пограв у неї сам. Один.І тоді вона розкрилась.Без поспіху. Без глядачів. Без тиску.Я вперше відчув, чому Артур у грі не бігає підтюпцем.Ґеральт, Довакін, Лінк — усі спішать за замовчуванням.А Артур… живе. Повільна хода, сідлання коня, полювання — усе це зробило мене не просто гравцем, а частиною гри.Я буквально розчинився в ній.На здивування, коли я переніс цей “метод повільної ходи” у Скайрім і Відьмака — я почав бачити деталі, які раніше просто пролітав: вручну виліплені локації, заходи сонця, атмосферу завірюхи. Я відчув наскільки масштабні ці ігри. Наскільки великі в них карти.Одна з небагатьох причин, чому мені не зайшла Baldur’s Gate 3, — це відсутність відчуття подорожі.Сюжет, персонажі, механіки — топ.Але все надто близько.Кожен квест — у 20 секундах ходу.Тебе просто кидає від завдання до завдання.А от у Скайрімі, особливо з режимом виживання, навіть проста дорога з точки А в пункт Б — уже пригода.Хоча саме тоді я зрозумів, наскільки Скайрім порожній.У цьому плані я б залюбки поміняв його з Fallout 4 — там, навпаки, часом не вистачає тиші серед випаленої землі. 🌋Я ще й підняв складність у Відьмаку — і це підсилило ролеплейність у рази.І тоді я збагнув, що саме ця ролеплейність і є той “соус”, якого мені бракувало в RPG.Навіщо Ґеральту бігати по Новіґраду?Навіщо Довакіну мчати, щоб убити пару бандитів?Якщо ти сам не придумав причину — то і вони не мають куди спішити. Один із головних гріхів сучасного ґеймінґу — це розтягування ігор, щоб не шкода було віддати 60 баксів.Але коли ринок настільки насичений, ти просто не хочеш жити в грі — бо треба встигнути ще десять інших.Не хочеться сидіти в ігровому барі, не хочеться ролеплеїти навіть у RPG.Бо треба “далі”.І відтак усі старання розробників — Пліточці під хвіст. 🐴Щиро заздрю тим, хто може оцінити подібні ігри без зайвих роздумів.Хоча, може…ви теж ніколи по-справжньому не грали? 😉Після подібного повільного споглядання локацій у всяких Скайрімах та РДРах, якось наново почали відчуватись прогулянки і в реальному житті. Якось хочеться дивитись як же боженька постарався над оптимізацією та рендером справжнього світу. От так от, здавалось би звичайна гра про ковбоїв де яйця у коней стискаються на холоді, навчила мене цінувати життя наново. Тепер час від часу мій герой (я) теж глибого видихає і кайфує від світу. Він просто смакує життя.Якщо маєте свої улюблені скріншоти з ігор, то діліться, що їм пилом припадати?😄😍Адміну на каву☕️ |тутки пишем про кіно🎥 | YouTube📺

Людина не здатна витримати всю правду. Особливо під час війни.Люди завжди спрощують реальність. Особливо в час кризи, коли реальність стає нестерпною. Це один із головних механізмів виживання: підсвідомість уміло обманює свідомість. Вирізає з картини світу неприємні, але важливі деталі, які заважають нам функціонувати, залишаючи лише те, із чим вам вдасться заснути.В залежності, наскільки ви цілісна і зріла людина, образ реальності у вашій голові буде мати більше або менше деталей, але це завжди буде спрощена картина, яку може винести наша психіка. Світ завжди складніший, ніж ми готові визнати.У часи кризи, коли на карту поставлене виживання, ця спрощеність посилюється і на довгій дистанції стає дуже небезпечною. Бо правда надто болюча, і підсвідомість вириває з образів усе складне. Ілюзія стає єдиним засобом психіки утриматися на плаву. Усе зводиться до примітивного: ворог чи друг, правильне чи неправильне, своє чи чуже.Це відбувається зараз з усією Україною. Ми воюємо вже багато років, і ця війна висмоктує з нас сили, як із солдата, що не спав другу добу на позиції. І так само, як у втомленого бійця зникає здатність відрізняти деталі, у цілого народу притуплюється чутливість.Стрес втомлює, а втомлений розум не здатен ідентифікувати істину.Коли людина страждає, вона стає сліпою до страждання інших. Бо власний біль затуляє весь горизонт. Військовий на фронті думає, що в тилу «виблядки невдячні». Волонтер думає, що його недооцінюють. Дружина військового - що її самотність невидима. А рядовий громадянин - що держава занадто вимагає від нього. І всі мають рацію. І водночас усі бачать лише уламок правди. Кожен вірить, що його біль - головний.Ми всі зараз дивимося на світ через вузьку шпарину власного болю. І кожен із нас у цей момент має рацію. Але всі разом ми - сліпі.Це не чиясь вина. Це людська природа.Війна розриває не лише тіло, а й відчуття співпричетності. І це треба усвідомити, щоб не перетворитися на острови ізольованого болю. Якщо ми не навчимося бачити одне одного, ми програємо ще до того, як програємо ворогу.Парадокс у тому, що найбільша сила України завжди була у здатності гуртуватися. У вмінні бачити біль іншого й не залишати його наодинці. Зараз це стало складніше, бо кожен поранений по-своєму. Але саме тепер ми найбільше потребуємо цієї здатності — дивитися не тільки в дзеркало, а й одне одному в очі.Якщо ми дозволимо підсвідомості спрощувати світ до рівня «моє страждання проти чужого», ми перетворимося на сукупність ізольованих островів болю. А нація, що розсипається на острови, стає легкою здобиччю.Війна закінчиться. І тоді нам доведеться жити разом - із тими, хто воював, хто волонтерив, хто просто виживав. І якщо ми дозволимо собі остаточно осліпнути, ми не зможемо збудувати нову державу.Ми не повинні дозволити підсвідомості перетворити нас на спрощених людей у спрощеній реальності. Бо перемога потребує не лише сили зброї, а й сили співчуття. Тільки разом ми зможемо винести тягар цієї війни.Перемога, це не лише про те, кого ми переможемо. А про те, ким ми залишимось.

Розкладання творчості душевнохворих на складові, це, звичайно, натуральне вивчення калу. Але дві тези все ж таки маємо.Перша - Путін не хоче перемир'я, а готовий лише на повний всеосяжний мир.Друга - потрібне вирішення першопричин війни.Ніхто так досі і не знає, що конкретно є першопричинами війни, але є обґрунтовані припущення. Є обґрунтоване припущення, що першопричина війни - Україна, її існування, як незалежної європейської держави. Запис про прагнення в ЄС та НАТО є першопричиною війни. Допомога Європи, військова і гуманітарна, як ніби ми частина Європи, є першопричиною війни. То шо Путін - хуйло і ми не боїмося це заявляти незважаючи на каби є першопричиною війни. Зеленський особисто також є першопричиною війни, і важливою, оскільки ситуація, в який криворізький клоун є лідером вільного світу, всюди їздить і в Європі всі його поважають, а вєлікій і ужасний Путін сидить на чемодані з лайном і єдиний політ на Аляску в жопу світу двома секретними літаками вважає за велику геополітичну перемогу і тріумф - це першопричина війни.Ну тобто вирішення цих першопричин війни було б цікавим експериментом, але, на щастя, лише уявним експериментом, тому що в реальності вирішення таких причин війни - це просто теза "мир настане якщо Україна не існуватиме в принципі". І я готовий повірити, що Трамп на це згодний, але ми не згодні перестати існувати, тому про що казати, лети додому, обіда не буде.Але якщо забути про тяглість тези "першопричини війни", яку нам тягають вже четвертий рік без розкриття, і просто подивитися з чистого аркуша і без емоцій на наявну ситуацію, то у нас є якась країна А, у якої в Конституції записано "Херсонська і Запорізька область, Донецька і Луганська область і Крим", і яка контролює частину цих областей, і країна Б, у якої в Конституції записано "Херсонська і Запорізька область, Донецька і Луганська область і Крим", і яка контролює частину цих областей. Якби нічого більше не було, просто ми всі вийшли з летаргічного сну, з коми, і подивилися на цю диспозицію as is, то от вам і причина війни. У нас в книзі написано що то наша земля, у них в книзі написано шо то їхня земля. Будемо значить воювати. І не доти, доки отримаємо цю землю повністю, а доти, доки в книзі не перестане бути написано, тому що першопричиною є саме книга. А потім ще подумаємо, а як так сталося, що в книзі написано? А, в книзі написано, тому що ви минулого року так написали. То ви можете виходить кожний рік написувати шо завгодно і це буде першопричиною конфлікту, виходить. Тобто першопричиною конфлікту є не просто книга, а єблани які туди хуї малюють на карті рандомно. Тобто режим ваш є першопричиною війни. А як так вийшло шо у вас такий режим. А так вийшло тому що народ ваш, всі сто з хуєм мільйонів з великим захопленням підтримує саме цей режим і інтенсивно за нього голосує, і ніхто не проти, крім опозиції яка малює квіточки з гівна по пікселю в інтернеті за мир. А всі інші можуть повторить і хочуть повторить.Тобто першопричина війни - не Херсонська область, не Конституція РФ, не Путін з Володіним, а російський народ в цілому, РФ в цілому, як явище.Тобто мир у нас із ними принципово неможливий, а перемир'я вони не хочуть.Ось такі ітогі перемовин.