Як же остогидло бачити чергові історії зрадників-колаборантів…. Помітив у стрічці інформацію про ще один приклад. Цього разу «побутового колабораціонізму». Там «прекрасно» все: - така собі Інна Попова ще в 2014 вирішила, що в душі прокинулись «скрєпи» і поїхала в рф отримувати громадянство, при чому навіть не будучи «бєдной житєльніцой данбаса», а проживаючи на Кіровоградщині - отримавши російський паспорт для себе і родичів вирішила, що це може стати непоганим бізнесом і разом з місцевими чинушами почала продаж українцям ворожих паспортів з фіктивними прописками (скільки їх було продано достеменно не відомо, але схоже, що мова йде про десятки, якщо не більше) - далі бізнес трохи дав тріщіну, бо наша «героїня», певно, не додумалась ділитись з силовиками і їх схему наламати і вона навіть через суд намагалась стягнути відкати зі своїх «падєльніков» (детальніше у матеріалі, посилання буде нижче) 😂 І от, у 2022 році, коли через повномасштабне вторгнення країни ЄС відкрили свої двері для українців і запустили програму підтримки біженців, Інна Попова вирішила що не так вже їй ті «скрєпи» і потрібні, а життя у Франції виглядає куди привабливіше. Саме тому вона не вигадала нічого кращого, ніж за українським (!) паспортом поїхати в ЄС! Що цікаво, український паспорт вона якось оновила ще у 2021 році, певно не розказавши про своє «нове» громадянство країни-агресора, але тут і привіт органам, які це «прогледіли». Зараз вона продовжує своє життя у Франції користуючись усіма перевагами, які надають українським біженцям… І знаєте, може це і дрібний приклад, але все наше життя складається з дрібниць. І такі «дрібниці» можуть і зараз наводити ракети і здавати координати інфраструктури, лікарень, шкіл, тощо. Тоді вже такі «дрібниці» переростають у велику системну проблему. Ну і хочу звернути на цю історію увагу компетентних органів. Хотілося б, що цю «бізнесменку»-зрадницю хоча б почали шукати, аби вона не могла спокійно поширювати свої «скрєпи» у ЄС…🔗 посилання на розслідування: https://www.bagnet.org/news/society/1369324/inna-popova-chergoviy-priklad-pobutovogo-kolaboratsionizmu