Оскаржуваним Указом Президента України було введено в дію рішення РНБО, яким вирішено у конкретний строк вчинити визначені в цьому рішенні дії КМУ, Службі безпеки України та Головнокомандувачу Збройних Сил України. Дія Указу вичерпується його виконанням зазначеними особами. Отже, з огляду на встановлені в цій справі обставини, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, оскаржуваний Указ є актом індивідуальної дії стосовно КМУ, Служби безпеки України та Головнокомандувача Збройних Сил України і його видання безпосередньо не зачіпає прав позивача. Доводи позивача про те, що хоча Указ не прийнятий безпосередньо щодо нього, проте стосується його прав, свобод, а також встановлених законом гарантій діяльності народних депутатів України, є необґрунтованими. Разом з тим законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Одним із завдань таких обмежень є недопущення розгляду в судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч волі та інтересам) адресатів індивідуальних актів. Це досягається законодавчо встановленими обмеженнями, які є пропорційними переслідуваній меті. За таких обставин ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/122092397 від 03.10.2024 у справі № 990/324/23 підтримала висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.