З договору про надання правової (правничої) допомоги вбачалось, що сторони домовилися про надання правничої (правової) допомоги з погодинною формою визначення гонорару. Згідно ст. 30 ЗУ № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Підставою для виплати гонорару є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (див. пункти 130, 131 постанови ВПВС від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21). Сторона, яка претендує на відшкодування витрат на правничу допомогу, зобов`язана надати належні та допустимі докази, що підтверджують фактично виконані роботи (надані послуги). При погодинній формі обчислення гонорару обсяг виконаних робіт та наданих послуг повинен включати детальний опис робіт (наданих послуг) та розрахунок часу, витраченого адвокатом. Оскільки у наданих документах не містилось інформації про те, хто з адвокатів від імені Адвокатського об`єднання та в якому обсязі надав правничу допомогу, розмір витрат на професійну правничу допомогу не є доведеним. З огляду на викладе, ВПВС в додатковій постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/134833403 від 04.03.2026 у справі № 359/8573/20 дійшла висновку, що представник позивача не довів належними та допустимими доказами своїх вимог про відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу.