Мета дискреції (розсуду) адміністративного органу зводиться до того, що:- завдяки дискреції забезпечується індивідуалізація та справедливість вирішення тих або інших справ, оскільки вони розглядаються в межах конкретних обставин, які можуть бути враховані відповідним суб`єктом;- такі повноваження сприяють адміністративній гнучкості, дозволяючи адміністративним органам, які приймають рішення, адаптуватися до мінливих обставин та пріоритетів (за умови дотримання обмежень законності та розумності) та сприяють підвищенню ефективності (раціональності) та оперативності управлінської діяльності;- дискреція дозволяє максимально повно врахувати права, свободи та інтереси приватної особи і особливо під час їх зважування з публічним інтересом. Правовладдя вимагає, щоб будь-яка дискреція не була так необмеженою, щоб стати потенційно свавільною. Жодна дискреція не може бути юридично безмежною. ВККС України у спірному рішенні дійшла висновку, зокрема, про наявність неспростованих сумнівів, зумовлених незначним доходом позивача та його діями, спрямованими на придбання об`єктів нерухомості. ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/134456470 від 12.02.2026 у справі № 990/301/25 зазначила, що такі висновки ВККС України зроблені фактично на підставі припущень, адже спірне рішення містить лише посилання на певні обставини, які стосуються доходів позивача та його трудової діяльності, однак без зазначення жодних мотивів, які спонукали б відповідача дійти такого висновку. Виключність повноважень Комісії у процедурі оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду не звільняє Комісію від обов`язку належним чином мотивувати рішення.