Рішенням від 24.10.2024 (яке набуло статусу остаточного 24.01.2025) у справі «Дроздик та Мікула проти України», ЄСПЛ встановив порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції. ЄСПЛ зазначив, що хоча національні суди у своїх рішеннях посилалися на низку законодавчих приписів, одні і ті самі положення дозволили їм дійти різних висновків. Такі розбіжності у підходах зумовлені відсутністю чіткості та ясності у відповідному національному законодавстві. ЄСПЛ визнав, що в принципі, існує загальний інтерес у збереженні охоронних зон вздовж залізничних колій, оскільки вони є заходом безпеки, спрямованим на забезпечення безпечної та ефективної роботи залізничного транспорту та захисту населення. Тим не менш, спірні земельні ділянки розташовані у безпосередній близькості до залізничних колій протягом десятиліть. ЄСПЛ зауважив, що на національному рівні, якби земля була відібрана у заявниці, добровільно чи ні, в процедурі відчуження землі з мотивів суспільної необхідності, виплата компенсації була б обов`язковою відповідно до національного законодавства. І навпаки, тип провадження, ініційований у цих справах, не передбачав обов`язкової компенсації за втрату земельної ділянки. ЄСПЛ постановив, що держава Україна має забезпечити належними засобами та в розумні строки повне відновлення прав заявниці на рекультивовану землю або надання їй грошової компенсації чи рівнозначного майна. З огляду на зазначене ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/126803551 від 09.04.2025 дійшла висновку про необхідність скасування прийнятих у справі № 723/3691/13-ц судових рішень з її направленням на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.