Дисциплінарний орган кваліфікував як істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є унеможливлення реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав - розгляд клопотання слідчого про накладення арешту на тимчасово вилучене майно без повідомлення власника цього майна. Суддя ж стверджувала про існування перешкоди для повідомлення власника про розгляд клопотання, зважаючи на стислі строки розгляду клопотання (не пізніше двох днів його надходження до суду), що унеможливлювало повідомлення поштою, та відсутність його згоди на повідомлення в інший спосіб. ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/125503794 від 20.02.2025 у справі № 990SCGC/25/24 погодилась з висновками ВРП, що перешкоди для повідомлення не було, оскільки до клопотання про накладення арешту майна було додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, у якій був зазначений номер його телефону, також його можна було повідомити телеграмою. Позиція судді щодо обмеженого строку розгляду клопотання вказує на суспільну шкідливість поведінки судді, оскільки вона допускає, що може не дотримуватися вимог процесуального закону щодо виклику осіб у судове засідання, що могло б вплинути на повноту дослідження обставин справи, у цілях формального дотримання строку розгляду клопотання слідчого, прокурора. Саме суддя, який розглядає справу одноособово та діє як суд, має забезпечити повідомлення (виклик) учасників кримінального провадження в судове засідання у порядку та спосіб, визначені КПК . Також ВПВС погодилась з наявністю в діях судді дисциплінарного проступку, з огляду на самостійний розгляд заявленого нею ж самовідводу та постановлення ухвали про задоволення власної заяви про самовідвід. Адже суддя мала належну кваліфікацію, а тому мала виконати вимоги ч. 3 ст. 35 КПК та передати заяву про самовідвід іншому судді для вирішення.