Багато хто може піднятися на гору, та небагато хто має для прогулянок персональну гору! А ще – можливість змінювати силует гори та/або її назву⛰️

Звичай восени підійматися на гору, пагорб або оборонну стіну і споглядати звідти околиці започаткували китайські імператори й аристократи на початку нової ери. Через тисячу років цю практику поступово запозичили всі, хто міг собі дозволити трохи відпочинку після збору врожаю та завершення інших робіт. Неквапна прогулянка гірською стежкою, підйом на пагоду вважалися не порожньою розвагою, а способом зберегти здоров’я і подовжити вік – значно поміркованішим та надійнішим за «пілюлі безсмертя» з непевних рослин і мінералів, якими захоплювалися в попередні епохи.
Коли посполиті перейняли звички аристократів, аристократам знадобилося більше ресурсів, щоб знову показати свою дистанцію із посполитими. Багато хто може піднятися на гору, та небагато хто має для прогулянок персональну гору! А ще – можливість змінювати силует гори та/або її назву.
Саме так чинили з невисокою природною горою на заході Пекіна імператорські доми ще з кінця ХІІІ ст.. Фінальним акордом стало її перейменування на Гору десяти тисяч років довголіття – так вчинив імператор Цяньлон у 1750 році на честь 60-річного ювілею своєї матінки.
Через півтори сотні років вдова-регентка Цисі, велика фанатка Цяньлона, прагнула не меншої шани і не менш грандіозних побажань довголіття, ніж, свого часу, матінка Цянлона. У цьому Цисі сприяли новітні – на той час технології – фотографія та можливість ретушувати скляний негатив фотографії.
Так у 1903–1905 роках з’явилася серія фото імператриці: і в образі бодгісаттви Авалокітешвари, і з даоськими атрибутами довголіття.

Детальніше про те, чому і як в горах можна «назбирати довголіття», і що написано на «відфотошопленій» фотографії Цисі – на лекції в неділю, 20 вересня.

🎋Посилання на реєстрацію: https://secure.wayforpay.com/payment/s901ce0a4f815