31 грудня 1777 року у замку біля Единбурга народилася леді Мері Шеперд (Прімроуз), впливова шотландська філософиня.Мері отримала якісну домашню освіту і з дитинства зацікавилася філософією. Вона не поспішала одружуватися і взяла шлюб у 30 років із хлопцем молодшим за неї на 5 років. Подробиці життя філософині ми знаємо завдяки мемуарам її старшої доньки.Шеперд послідовно критикувала скептицизм Девіда Г'юма, імматеріалізм Джорджа Барклі та школу «здорового глузду» Томаса Ріда. Їм вона протиставила власну теорію сприйняття та причиновості. Завдяки вправності в логічній аргументації вона доводить, що наслідки з їхніми причинами ми знаємо завдяки нашій здатності поєднувати ідеї про речі, викликані безпосередньо речами зовнішнього світу, з розумінням того, що ці речі існують незалежно від нашого сприйняття, хоч і продукують його. Вона також фактично ствердила необхідно істинне апостеріорне знання, яке перевинайшов Сол Кріпке у 1970-х роках. Шеперд вплинула на багатьох британських інтелектуалів ХІХ століття, як-от на економіста Девіда Рікардо, математикиню Мері Сомервіл, поета Семюела Колріджа та інших. Одну з її праць використовували як підручник у Кембриджі, її теорії ума присвячено підрозділ в «Історії філософії ума» Роберта Блейкі (1850). Попри це її роботи були майже забуті до 1980-х років, коли їх віднайшла історикиня філософії Айлін О'Ніл.Українською перекладено лише одну працю Шеперд — це «Метафізика леді Мері Шеперд», що вийде друком у збірці «Філософині».