Статистика telegram channel - @OstapDrozdovOfficial

А інакше й бути не могло. Вся країна скидалася на відбудову зруйнованого Охматдиту – а підряд на 307 млн пішов невідомій фірмі з цінами, вищими від ринкових у 2 рази.Що відомо: - У тендері перемогла фірма «Буд-технолоджі», яка представила третю за дороговизною пропозицію (307 млн без ПДВ). - Більшість інших пропозицій не перевищували 286 млн.- У фінал тендеру відібрали 2 найдорожчі пропозиції (310 і 307 млн) + одну на 220 млн.- Найдорожчу пропозицію дав тесть скандального Насірова, які разом відмивали кошти.- Фірма-переможець має в оренді лише 1 автокран, 1 самоскид і 1 екскаватор. - Найвитратніша стаття видатків – фасадна оздоба. У «Буд-технолоджі» вона коштує понад 100 млн, тоді як усі інші учасники тендеру давали вдвічі дешевші проєкти.- Це при тому, що фірма, яка раніше будувала постраждалий корпус, одразу після удару встигла безкоштовно відремонтувати операційні, частково замінити конструкції стін та стель, перестелити лінолеум. - Статутний капітал переможця - 5 тисяч гривень. Зареєстрований у Запоріжжі. У тендерах участь бере вперше.- Фірма належить новоспеченим висуванцям від партії «Слуга Народу».

Усі топи й віпи, які заінвестували крупні гроші в іноземну нерухомість і бізнеси – швидше за все, вже є громадянами тих країн. Бо там діє легальне право набувати громадянство на підставі інвестицій. Наприклад, уклав 250 тисяч доларів у нерухомість – і ти громадянин Туреччини. 750 тисяч доларів – і ти громадянин Йорданії. Чорногорія – 350 тисяч євро в урядові проєкти. Мальта – 738 тисяч євро.На крайняк є можливість купляти посвідку на постійне проживання. У Португалії це коштує 200 тисяч євро, в Італії та Греції – 250 тисяч євро, в Іспанії та Ірландії – 500 тисяч євро, на Кіпрі – 300 тисяч євро, у Болгарії – 512 тисяч євро, у Швейцарії – 250 тисяч франків. Велика Британія дорожча – там 2 млн фунтів, а в Австралії – 1,3 млн доларів. Ті же США – 900 тисяч доларів інвестицій у нову комерційну компанію. У Дубаї потрібно 5 млн дирхамів розмістити на депозит і все. А тепер ці суми порівняйте зі статками наших мільйонерів-мільярдерів. Для них це копійки. Так що ми прифігієм, коли наші топ-можновладці перестануть удавати з себе патріотів того човна, з якого вони можуть будь-коли змахатися. Тим паче коли множинне громадянство НЕ ЗАБОРОНЕНЕ. Стаття Конституції, де згадується єдине громадянство, стосується правовідносин усередині країни. Ти можеш мати 10 громадянств, але у правовідносинах з Україною ти дієш по укр.паспорту. А іноземний тримаєш у шухляді. Поки не засвітиш інший паспорт – живи й працюй во благо України.Інше громадянство НЕ ЗОБОВ’ЯЗУЄ виходити з українського. Хочеш сам – виходиш. Не хочеш – застосовуєш в Україні укр.паспорт. Каста топів і віпів прекрасно знає це і прекрасно цим скористалася.

Це недобре – що починається розтягнутий на кілька місяців мильний серіял для цільової авдиторії радикало-патріотів з усіма цими судами й «не визнаю своєї провини».Це небезпечно – медійно формувати образ самовпевненого й стресостійкого юнака, який має потенцію стати культовим героєм для певного середовища, бо «проти розколу всередині суспільства», «за честь і славу, за народ». Це неприпустимо – підозрюваному в такому тяжкому злочині, як умисне вбивство, надавати високий майданчик для «спілкування з пресою» й піяру себе як борця проти «агентів кремля». Це дебілізм – роздавати поліціянтам і слідчим відзнаки в рамочках ще до початку судової тяганини всупереч здоровому глузду, презумпції невинуватості й відсутності вироку.Це ненормально – щедро годувати суспільство слайд-шоу непрямих візуальних доказів із веб-камер за відсутності головних і прямих – знаряддя вбивства й відбитків на них.Це насторожує – що обвинувачуваний у навмисному вбивстві вельми спокійно в свої 18, врівноважено, підготовано й співучою українською розповідає, які книжки про психологію він читає і як йому сподобалося місто Лева.Це простежується – що все може звестися до «особистої неприязні», а також до акцентації на темі тата, який воює за Україну, та ще й вилізуть патріотичні переконання підозрюваного й благі його наміри. Будьмо уважні. Розверзається пекло маніпуляцій.

90 тисяч ФОПів закрилися за перше півріччя. Це на 54% більше, ніж торік. Гуси, яких Гетманцев пропонував нещадно скубати, вирішили самі себе пустити під ніж - аніж бути общипаними догола.Це – початок катастрофи, яку довершить підвищення податків. У дилетантській державі мародерів немає жодного сенсу вести підприємницьку діяльність і наповнювати бюджет. Державі це не потрібно. Її бюджет наповнюють західні вливання. Тому – з високої гори плювати їм на гусей. Хай гуси самі кидаються з кручі. Кому до того діло.Ніхто з дрібно-самозайнятого й середнього бізнесу не стягне збільшення податків в умовах соціяльної опущеності. Ніхто не стягне здорожчання електроенергії, яке за собою потягне все. Ніхто не стягне жорсткого збиткового блекауту взимку, тому що бізнес паралізується незалежно від бажання чи небажання працювати. Ніхто не стягне запровадження нових акцизів. Ніхто не стягне нових цін на пальне. Ніхто не стягне утричі зрослого військового збору з кожної операції – навіть найбільші патріоти. Стократ гірше, коли жертва зовнішнього нападу ще й суїцидник на додачу.Пораду монополіста (ДТЕК) «Розраховуйте на себе» я би проголосив лозунгом держави в усіх сферах.

Варто дещо нагадати тим самозакоханим нарцисам, які в припадку величі нізвідкись собі придумали, що вступ України в ЄС – це їхня персональна видатна заслуга часів 2022 року, буцімто світ почав свій відлік з їхньої появи на порозі Банкової. Почнім із дефінітивного уточнення, що манія величі має другу назву «мегаломанія» й зараховується до «психопатологічного стану людини, що характеризується ілюзорними фантазіями щодо наявності в неї надзвичайної сили, актуальності, всемогутності, а також завищеної самооцінки». Політична мегаломанія завжди крокує поруч із хворобливим присвоєнням собі всіх здобутків. Ну а всі провали – попередникам чи стрєлочнікам. Присвоєння собі заслуги вступу України в ЄС – це плювок у Небесну Сотню, бо поки дехто гастролював по расєї й продавав туди свою треш-продукцію – тут ще 10 років гинули люди за Європейську Україну. А пізніше, поки дехто Томос називав термосом і торкався плоттю до білих клавіш, кілька років поспіль парламент під тиском, та все ж уніфіковував наше законодавство з європейським. І навіть у Конституцію вніс норматив про євроінтеграцію, поки дехто кепкував з усього українського. Теперішні владоможці мають найменше заслуг перед європейською ідеєю. Точніше, взагалі не мають. Присвоєння собі цієї заслуги – це банальне злодійство.

У великій політиці моралізаторство є табуїзованим поняттям. Хто моралізатор - той негідник і мразота. Моралізаторство чи будь-яка інша апеляція до абсолютних цінностей вважається контрпродуктивною поведінкою. Це випливає з очевидного розуміння, що всякий моралізатор – це суперлицемір.Моральний шантаж у політиці – це нижче плінтуса. Сильні гравці одноголосно розцінюють моральний шантаж як прояв безсилля, приреченості й невизнання власних помилок. Відтак: усі моральні претензії й докори в 200% випадків призводять до підспудного роздратування і втоми адресата. Є дві генеративні сили, які рухають Заходом, та й просто всіма. Це інтереси і страхи. Все, що робив КВН досі – конвертував свої інтереси й свої страхи в західну підтримку. Та тепер потрібен кардинальний розворот алгоритмів. Тепер треба грати на інтересах і страхах ЗАХОДУ. Якщо наші гайморитники не перестануть експлуатувати огидне у всіх його проявах моралізаторство і не змінять почеркану платівку з наративом ображених – підтримка України танутиме. Або ж буде дозованою і з постійним душком негативізму. Що й відбувається зараз. Лицемірам не кидаються знімати останню свитину.

Ad impossibilia nemo tenetur – Ніхто не зобов’язаний робити неможливе.А відтак не варто очікувати надможливого від пересічних. Війна застала на найвищих посадах найгірших. Свої апогеї вони вже давно пережили, потягнувшись від безвиході за висотою власного народу. А тепер, коли народ після рекордно-неймовірного стрибка прогнозовано приземлюється, найгірші теж вертаються до своїх тіл і діл.Кожен із них – ще не Каїн, але вже Кай. Від Кая до Каїна – навіть не крок, а пів.А люди… Люди під пресом інформаційного скафандру досі не можуть виплигнути з наративу Перемоги. Цей наратив досі є важливим актом самонавіювання й самопрограмування, хоч із дійсністю він іде в перпендикуляр. Плюс: горизонтальні успіхи пасіонарного народу штопоряться вертикальними клинами влади. Маючи в анамнезі лише гру як професію і формотворчість як філософію, ці персонажі пішли своїм протореним шляхом, який вони найкраще розуміють: ЗОБРАЖАТИ. Воєнний кіч дуже рятує їх. Примірка неприродних ролей пройшла на відмінно. В силу своєї органіки й походження вони можуть потужно вживатися. А отже, вони війну розцінюють як зйомки байопіка про себе.Кай розчаклувався, коли заплакав, і з його ока випав осколочок зачарованого дзеркала.

Фіцо цілковито доречно порівнює замах на себе з замахом на Трампа. Так, це симптоматика одного й того ж явища, яке я називаю криза процедурної демократії.Вибори – суща туфта. За теперішніх умов тотальної цифрократії, фейкокреативу й зомбування на кожних виборах Плебей взує Інтелектуала.Нас рятує тільки те, що стара гвардія політиків ще сяко-тако умудряється закоськати чернь, розуміючи суть глобальних процесів. Але кожен новий виборчий цикл зі самого дна катапультуватиме одних фріків, трікстерів, диких популістів, умілих продавців страху і снодійного від нього. Криза процедурної демократії – це вирок старій школі політичної конкуренції, де ще фігурували такі атавізми, як професійність, компетентність, хоробрість говорити про складне, сміливість не дурити здеградоване, деінтелектуалізоване населення простенькими «рішеннями».І тому лишається стріляти від безвиході, від несилля бодай якось уплинути на табун електоральних калік. Які затопчуть кожного, хто бачить наперед керунок бігу в напрямку безодні.Або виборче право стане кваліфікованим і меритократичним – або ця планета загнеться під копитами ілотів (щось середнє між кріпаком і рабом) із правом голосу.

Не вдаючись у багатоходову конспірологію, а чому нещасному Трампові куля лише вушко полоскотала, заспокою посполите товариство: України нема в цих американських гірках.Ціни на бензин. Тарифи. Мігранти. Ось святая трійця американських виборів. Україна присутня в дуелі риторик кандидатів у президенти США лише як ілюстративна й виграшна тема для піяр-технологів обох штабів: один старець вербально продає своєму виборцю страхи перед ядерним путіним, другий старець продає своєму виборцю формулу «заспокійтеся всі, я всьо порішаю».Постріл у вухо другого старця, безумовно, на користь ідеї припинення війни, її заморозки. Ця ідея набуває тепер уже стражденицького мем-образу, коли про мир/замирення говорить політик із цівкою крові, що стікає по щоці.Не ті тепер 20-річні юнаки. Зір у молоді суттєво підупав. Це все ГМО, нездорове харчування й нічні відеоігри.Прицільно потрапити акурат у вушну раковину – ймовірність украй мала. Мабуть, це небеса й фатум вершать свої діла на цій навдивовижу веселій планеті.Ми лише спостерігачі. Доля України вже давно не в наших руках. Буде так, як складеться світовий пазл.