Ледве-ледве-рачком-ничком, у пів процентика, Молдова таки протиснула євроінтеграцію крізь товщу совєтобидла, охочого жити на задвірках подихаючої русоімперії, під черевом Великої Румунії, з апендиксом червоного Придністров’я, в упиванні своєю маргінальністю й недовірою до всього світу.Молдовські вибори дуже сумні. Навіть якщо Санду й прослизне на другий термін, то наступного року – парламентські вибори, і, схоже, москвофіли там точно нароблять ділов. Довкола України стискається проросійське кільце. 5 зі 7 сусідів – з триколорними проблисками. Через море – повністю втрачена Грузія й ердоганівська Туреччина. Пост-радянський простір на 33 році після кончини СССР постає у всій своїй анахронічній красі. Кого покусав совєтський союз – той досі (а пройшло, чорт забирай, третина століття!) ніяк не годен виплигнути з проросійської домовини.До повного щастя ще підніме фіст наша рідна вата, до неї пристануть «герої від безвиході», ображені на Захід – і, як і в випадку з Молдовою, золотий відсоточок на користь Європи леліятиме діяспора.