Польща заблокує вступ України до ЄС, якщо не буде проведена ексгумація і вшанування жертв Волинської різні. Ну то в чім проблема? Ексгумувати і вшанувати. І повторити прецедент україно-польського примирення 2005 року, во віки вічнії зафіксоване на Личаківському кладовищі, де на вкраїнській землі покояться польські орлята – захисники Львова в час україно-польських зіткнень 1918-1919. І присутній там меч Щербець - символ польської військової слави. І на центральній плиті висічено польською мовою: Tu leży żołnierz polski poległy za Ojczyznę: Тут лежить польський солдат, полеглий за Вітчизну. А поруч, за кілька метрів, на полі №78 розташований Меморіял воїнам Української Галицької Армії.

І на вершині колони височіє бронзова скульптура Архистратига Михаїла з дубовою гілкою в лівій руці і мечем у правій. І полеглі галичани возвеличені з не меншою превелебністю, ніж польські орлята. А ще аркадою нижче розкинувся Меморіял воїнів УПА, учасників СС Галичина і політв’язнів. Усі їхні могили радіяльно оточують крипту, де спочиває Диктатор ЗУНР Євген Петрушевич, який очолював боротьбу за самовизначення Галичини. Усі – і польські орлята, і юнаки УГА, і бійці УПА – сплять на одному клапті землиці однаково міцним сном, і їхні нащадки живуть поміж собою мирно, керуючись лозунгом, викарбуваним латинкою на порталі меморіялу: Mortui sunt ut liberi vivamus: Вони померли, щоб ми жили вільно. Так і з Волинською різнею слід учинити. Щоб могти далі жити вільно.