Минулого року половина народу розтягнули сухожилля зап'ястків під час написання радіодиктанту. А цього року ще задовго до знаменної події – ДИКТАНТ ПО РАДІО!! – половина народу пересварилися довкіл того, чи може диктант диктувати тьотя Даша з обкладинки плейбоя й рускоязичним бекграундом.

От нема інших турбацій у людей, які живуть в самому серці руйновища, погибають від війни і щодня втрачають активів на семизначні суми.

На мапі світу нема більше таких прибацаних країн, де люди пишуть диктанти по радіо. Інші нації мають чим зайнятися, тож диктанти лишають початковій освіті. І вже точно не називають це інфантильне школярство «національною єдністю». І не одягаються в національні строї з коралями й припиндами, як на велике свято: ДИК-ТАНТ!!!

Оця перверзійна любов до диктантів найкраще оголює ментальні установки нашого народу: він любить жити під диктовку. А значить: хто полюбив диктант – той полюбить і диктат.

А в нормальному все рівно навпаки: лише та країна чогось варта, яка пише ТВОРИ, а не диктанти під диктовку.