Я винен, браття. Всі ми винні.Наш гріх судитимуть віки.За беріїв, за Соловки.За чорні, зганьблені, злочинні, перегвалтовані роки. Це написав Іван Світличний, якого укр.політв’язні називали табірною совістю. Лише Особистості з громадянською совістю, етикою і здатністю до саморефлексій спроможні запитувати себе про колективну провину. Я винен, браття, всі ми винні – це найвища форма співвідповідальності за долю народу та співпричетності до неї/нього. Не винен ніхто, бо винні всі – це ідеальна формула слабодухих лінивців, які ще не скоро стануть спроможними осягнути глибинні причини та передумови цієї війни. Не впала вона з неба. Хтось же готував грунт, свідомо чи несвідомо. Хтось же свідомо чи несвідомо зупиняв і саботував українські процеси, лишаючи люфт для російських. Не зараз, а потім, над свіжо загоєними ранами таки доведеться кожному стати Світличним і сказати це вголос: «Я винен, браття, всі ми винні». Мусить колись статися той найвищий момент громадянського очищення, зрілості й катарсису, коли тема вини/провини насправді вивищиться до теми співвідповідальності за колективне горе, яке торкається кожного персонально. Світличному цими вихідними було б 96.👇https://www.youtube.com/watch?v=UF2hWsmrqjw