В розритості могил дощі нам кості миють. У війну ми ввійшли країною, яка відчайдушно берегла своє радянське колонізоване ядро. Країною, яка колекціонувала поразки після кожного здвигу. Яка безперестанно орієнтувалася лише на совєтський досвід і вкоренілі звички. У війну ми ввійшли країною клептократії, яка віртуозно спалювала дні-місяці-роки замість круто реформовуватися і наздоганяти сусідів. У війну ми ввійшли країною, де політики завжди були сильніші від свого народу, бо відірвати їх від корита означало зруйнувати самі основи держави. У війну ми ввійшли країною, заваленою білбордами і сітілайтами, де виборець вибирав кращу фотографію, слоган чи мордочку з телевізора, адже знешкодження мислячого прошарку було головною ціллю кожної влади. Якою країною ми вийдемо з війни – залежить від того, які висновки ми здатні робити. Суспільство, яке навчиться воювати, але не навчиться будувати дієві інституції без прізвищ правителів, невідворотно прогрАє на внутрішньому фронті, незалежно від успішності зовнішнього. Кожне втрачене життя має вмуровуватися в фундамент країни свободи й національного добробуту, а не автократії й корупції з 9 нулями. Марно закликати до відповідальності тих, кого можна лише притягнути.👉https://www.youtube.com/watch?v=goeVH3fn424