Можна цілими батальйонами помирати за високі ідеї. Можна демонструвати вершини людяності та самоорганізації. Але все це до одного місця – якщо на вибори піде уставшеє от войни бидло.Ми вміємо бути героями – але не вміємо бути виборцями. І тому героїзм – сізіфовий. Крім виснаження нації, він ні до чого не призводить. Бо скільки б життів не вмурували в піраміду клептократії, це все буде марно – якщо в кабінці для голосування елехторат добровільно віддасть країну тим, хто на чужому героїзмі звів свої довічні хороми.Отак послухаєш: народ у нас працьовитий, земля в нас найродючіша на планеті, віра в Бога сама-сама, нашій моралі взагалі хай вся Європа повчиться, кожен другий незламний, кожен третій непереможний. От тільки: чого ж ми живемо в такому лайні безпросвітному? чого ж ми такі нещасливі, тотально нещасливі під цим пекучим сонцем?Бо не важливо, ким ми себе вважаємо. Не важливо, ким ми хочемо здаватися. Важливо – ким ми погодилися бути у своїй власній державі. Дивлячись на ту кашу, яка в головах наших людей, змушений сказати: люди-люди, у нас ніколи не буде добре.Такі в мене думки виникли після запитання глядача в пʼятничному інтерактивному етері про потенційні вибори:👉https://www.youtube.com/watch?v=Mhsgmn2gtsU