Вакханалія на Осокорках – це танцульки на власній поразці. Колонізовані свідомо обирають практику подальшої колонізації. Москаль усе зробив правильно. Респект йому. Після голодомору й насильної русифікації він створив стійку ідентичність Креола-Манкурта, ще й войовничого на грунті вірності всьому тому, що насадив колонізатор ціною фізичного винищення автохтонів. І тепер ці особини свідомо обирають роль магніта для ворога, роль причини цієї війни, роль підстави для свого же геноциду. Це не колонізатор сильний – це колонізовані упороті. «Всьо будєт ха-ра-шо!» - волають жертви ракетних обстрілів у перерві між ними. «Любов для того, штоб ее отдавалі!» - пританцьовують русифіковані діти, народжені в незалежній Україні з привитим почуттям рідності всього ворожого.Так і працює колонізація: вороже стає рідним, і з цим рідним на вустах вони й здохнуть під завалами. А чада їхні, культурно приналежні до ворога, видрапаються по руїнах на сам вершечок і станцюють запальний танок «Гоп гоп гоп чи не гоп» під життєствердну рускоязичную музичку. І дєвки, розпатлані й проституткоподібні, в облягаючих лосінах затягнуть хором «Сама себе я наливаю коньяк» на поминках по своїй навіть не країні, а просто месту проживания.І «раша тумбай» не поможе бути в раші – мовно, культурно, окуповано.👉https://www.youtube.com/watch?v=8k9MMiP4q18