Це не в тріюмфі Трампа справа, і не в цинізмі Фіцо, і не в баранячому Орбані, і не в підйомі правопопулістів по всій Європі. Все крутиться навколо оцінок шансів на наш успіх. Коли щохвилинно вони стають усе менш видимими та ймовірними – тим розлогіше розправляються крила скептицизму й песимістично-приречених поглядів світу на наші перспективи в цій війні. Поведінка, наративи, практичні тренди, та й у цілому світова кон’юнктура напряму випливає з оцінки наших шансів на успіх. Раціональне повністю перекрило ціннісне, і найполум’яніші патріотичні взивання безпомічно розбиваються об холоднокровні оцінки шансів на успіх. Аналогічно: поведінка народу так само прямо прив’язана до оцінки шансів на успіх. Коли в перші тижні війни була віра в «поженемо врага аж до Уралу» – не було відбою охочих стати до лав героїчних переможців. Бо оцінка шансів на успіх була максимальною.Тепер про щось подібне вже навіть невиправний оптиміст не затнеться. І з цією реальністю треба працювати не інерційною риторикою завчених заготовок, які радше нагадують одноманітні рухи аутиста, а новою палітрою візій, приземлених і реалістичних.Не переосмисливши планку – нема сенсу обманюватися планами.Все, що починається з брехні, не закінчується ніколи. Кінець брехні завжди примусовий.👉https://www.youtube.com/watch?v=2gHL7B1diCQ