😭Мої півроку без Олексія😭Півроку. Шість місяців, як тебе немає поруч, Леш….Для когось ти був публічною постаттю, людиною з екрана чи стрічки новин, але мало хто знав, яким ти був насправді всередині, яка глибока й вразлива душа ховалася за цією сильною оболонкою. За цей час я пройшов великий шлях. Я згадую, як колись приїхав на два дні до Києва. На мій сором, у свої 27 років, коли я приїхав до столиці, це була моя перша, але така велика подорож. Я приїхав сюди для того, щоб заробити гроші та розвиватися у фотомистецтві. Але війна зламала всі плани. Проте я не можу скаржитися на те, що мої плани були зруйновані.З того часу мені довелося подорослішати дуже швидко, перетворившись на зрілого чоловіка. І на цьому шляху я безмежно вдячний моєму Лешке за його колосальну підтримку, без якої я б просто не впорався. Я неймовірно вдячний Олексію. Саме його характер, його наполегливість, його сильний дух та первісність дали мені дуже багато знань. Це зробило з маленького хлопця, дорослого, сильного чоловіка, який тепер може постояти за себе та відвоювати інших.Я щиро вдячний за те, що маю можливість бути корисним і бути чесним перед собою. Це все завдяки Олексію. Якби не було його, не було б і мого волонтерського шляху.Мені сьогодні неймовірно, невимовно боляче. Наголошую: болять не просто спогади, болить усе всередині. Мені важко збирати людей, тому що я хотів, аби це був зовсім інший привід, а не привід твоїх «поминок». Леш, я обіцяв тобі, і я тримаю своє слово.Обіцяв, що не полишу твою справу, обіцяв, що поверну тебе додому, обіцяв, що твоє ім'я не помре разом з тобою. Я все виконаю. Тому зараз і надалі я буду продовжувати твою справу, хто б що не казав і як би не «вставляли палиці в колеса» я буду йти далі, бо пообіцяв це тобі!!Для мене ти був авторитетом, я поважав тебе і завжди дослухався. І оскільки я пообіцяв, що твоє ім'я житиме, я просто не можу вчинити інакше.Досі є багато людей, які щиро люблять і підтримують тебе. Але були й ті, кого ти вважав друзями, порядними людьми. Натомість вони зробили дуже багато гидоти: крали гроші, користувалися тобою і ніколи не поважали. Я завжди казав тобі: «Лёш, ти купуєш дружбу». А ти відповідав, що це на їхній совісті, і якщо вони продаються, то не є справжніми людьми. Наша справа допомогти, а інше це діло особисто кожного. Ти тримав у своїй голові занадто багато питань, проблем та інформації. Ти був надзвичайно розумною людиною, і саме твій мозок те, що тебе тримало не витримав і відмовив. І від цього боляче! Я хочу, щоб сьогодні ми згадали тільки гарні моменти, які були за ці п'ять років. Нехай кожен згадає твою посмішку, твій колючий, але такий рідний гумор. Ти так часто в гонитві за допомогою іншим забував про себе. І це для всіх нас великий урок: не можна нехтувати своїм здоров'ям як фізичним, так і ментальним. Мені важко. Я досі не можу тебе відпустити. Не можу…. Але іншого виходу немає.Хочу звернутись до Вас. Я прошу кожного, хто читає цей допис, хто поважав Олексія: віддайте йому шану. Згадайте його світлу душу і помоліться за нього. Хай йому там буде спокійніше, коли він побачить, що тут для нього немає жодних перешкодПам'ятайте його. Дякую вам. Ваш «Вова голова Дубова»