Історія повністю реальна.Персонажів знаю особисто.Колись одна «заслужена грантоїдка країни» приїхала до одного відомого у вузькому колі «винахідника» додому з жорсткою пропозицією - освоїти чималий грант.У «винахідника» була його багаторічна фіксідея, якесь ТЗ та якесь програмне забезпечення під все це.«Грантоїдка» вміла це «упаковувати», як загортати в яскраву обертку та кому пропонувати.Зрозуміло - «грантоїдка» мала непогану англійську, а «винахідник» не дуже. До речі, англійська це основна професійна перевага цієї когорти. З часом це нівелювалося, але тоді було так.Почалися торги потенційних партнерів.«Грантоїдка» пропонувала 5 тисяч доларів, «винахідник» менше 10 тисяч не погоджувався.Коли сторони майже досягли компромісу «грантоїдка» вийшла в іншу кімнату для перемовин із штаб-квартирою у Вашингтоні.Там був посередник високого рівня.Англійська «винахідника» була слабенькою, але слово 200 тисяч доларів він зрозумів.«Винахідник» прийшов в ярість, ледь не вбив «грантоїдку» та вигнав її з хати - партнерство не відбулося.А могли втюхати до речі непоганий звіт та непогану презентацію про якусь чергову абсолютно непотрібну річ. За дорого.Як би було відчуття справедливості!)Треба віддати належне «грантоїдка» продовжувала успішно «освоювати» гранти до останнього моменту і навіть сьогодні намагалася когось переконати в своїй необхідності для справ «реформи».Вперті та завзяті, ці «грантоїди». З нульовим чи навіть мінусовим ефектом в багатьох випадках, на жаль.