На жаль, у правильності немає нічого окрім напруги і порожнечі. Єдине, що може потім дати невелике полегшення — це результат, але й він не завжди відповідає нашим очікуванням.У правильності немає життя.

Тому що правильність — це спроба втиснути нескінченно, безмежну живу душу в мертву схему. Там усе про контроль, страх помилитися, страх бути неприйнятою. І навіть коли досягаєш результату — він не дає задоволення. Чому? Бо він не твій, не живий, не прожитий. Правильність не може подарувати живе щастя. Вона може тільки дати на мить відчуття: “Фух, я вижила. Мене не засудили.”Але це не радість. Це виживання.Правильність = виживанняЖивість = проживанняЖивість — це коли ти не знаєш наперед, правильно чи ні, але ти живеш. Ти відчуваєш. Ти створюєш. Ти проживаєш. І саме в цьому справжньому, непередбачуваному і є найглибше щастя для кожної людини. І чомусь багатьом здається, що вони заживуть тільки тоді, коли зміняться зовнішні обставини. Але це не так.Життя зміниться тільки тоді, коли ви вийдете з чужих програм і сценаріїв і почнете проживати істинно свій шлях.