✙Медвежатко✙|🍉

Я - частина руху, який весь час його існування ненавиділи та намагалися знищити всі зовнішні сили.В області "політичного" у найширшому сенсі, я вірю лише в український правий рух, в його боротьбу та перемогу. Мені плювати на вічний пошук улюбленців публіки, на авторитет зовнішніх сил, на розборки, яка метрополія для країни краща та на зміни погоди у світі міжнародної політики, бо український правий рух невпинно вів боротьбу та розвивався увесь час свого існування - в нестерпних умовах повного знецінення його здобутків суспільством, в умовах страшних репресій - навіть коли всі націоналісти сиділи у тюрмах; так і на цій війні - він лише розквітнув та посилився.Що нового для мене в тому, що хтось на Заході поводить себе врозріз з умовно "нашими" інтересами, чи що хтось на Сході вирішив нас знищити просто за сам факт нашого існування? Чи що є збочені люди, які закликають знищити етнічне ядро нашої нації чи споганити молодь ідеями виродження? Щоразу, як з'являється черговий провісник одкровення про вирішення наших проблем таким-то паном - можна відчути лише огиду від того, що ця людина настільки недалека. Нічого нового для мене і в питаннях виживання нації. Багато хто ніби вчора народився – з такою істерикою підходити до цього питання. Цілком очевидно, що треба як захиститися від прямого ворога, так і відтворитися – з використанням будь-яких методів для стимуляції репродукції етнічного ядра українців. Тут можна зробити відступ для всіх, хто себе відносить до правих у інтернет-баталіях - більшість з тих, хто веде риторику особистої неучасті у війні для того, щоб "зберегтися" та щось відтворити - ніколи нічого не побудували у своєму житті, не здатні нікого ні до чого організувати та створити з нуля. Інакше б всі давно це вже зробили, всіх покарали б, всіх перемогли та все побудували б. Іронізувати, гірко сміятись, корчити з себе всебічно розчарованого в світі занепаду та висловлювати огиду до всього - можливо, й справді поганого, будучи при тому бездіяльним - це позиція премудрого боягуза.Правий рух на війні тому, що війна його вишколює. Завдяки важким випробуванням людина стає вище за себе вчорашню, саме так створюється та загартовується провідна верства нації - і ніяк інакше, що б собі хто не думав. Так були побудовані найкращі військові підрозділи - це осердя нації.Український правий рух бореться за праву Україну. Щоб прекрасна Україна майбутнього стала саме такою завдяки його зусиллям - народ має вижити і має бути достатньо землі та ресурсів для нього, і тому правий рух, в обличчі створених ним бойових підрозділів, захищає Україну - своє, власне, кров од крові.Коли зараз всіх хитає від нових новин, я ще раз нагадаю, що українство взагалі може існувати як історична нація лише завдяки героїчним зусиллям українського націоналістичного руху 20-го століття, і завдяки провідній верстві українства взагалі - а нею в недавні та нинішні часи є саме праві пасіонарії, так само як у Старій Україні були козаки. Нічого путнього та достойного більше в Україні не було та не може бути. Всі мають сконцентруватися на боротьбі українського правого руху та розбудовувати його, розвивати, брати участь в його найбільш зухвалих авантюрах та складних випробуваннях залізом та кров'ю. Все інше це декорації, шум, тимчасові та плинні речі. Наші ідеї правильні - тому що вони святі і праведні. Вірте тільки в Правицю та борітеся тільки за її перемогу. Проти всіх - за Україну.

Статус СЗЧ - це не кінець світу.Якщо обставини змусили тебе на такий крок, але ти готовий почати з чистого аркуша, батальйон “Братство” - це твій шанс долучитись до боротьби пліч-о-пліч з найкращими. Ми розробили механізм повернення тих військовослужбовців, які вперше самовільно залишили свою військову частину або місце служби до 31 грудня 2024 року. Достатньо лише наміру продовжувати військову службу та зконтактувати з Рекрутинговим Центром батальйону “Братство” за номером телефону +380931488080 у будь якому месенджері чи дзвінком. Наші умови: - грошове забезпечення від 70 000 до 170 000 гривень;- висококваліфікована бойова підготовка за сучасними стандартами у навчальних центрах «Братства»;- сучасне озброєння та повне забезпечення спорядженням для виконання завдань;- увага до кожного бійця та взаємоповага у колективі;- всі передбачені законом пільги та соціальні гарантії.Ми шукаємо справжніх християн - ініціативних, вмотивованих та готових до зухвалих операцій в Україні і за її межами. Наразі «Братство» стає більше аби росія стала менше і нам потрібен саме ти!Рекрутинговий Центр батальйону “Братство”: +380931488080

Поки в країні війна, Помічник Сака, Латентний півень Іван Шаламага для пафоса представляючись замкобрига розповідає що нібито, він з якоюсь кримінальною групою з його слів "тримає бригаду Магура", принижуючись, як ганчірка бігає за хлопцем у бік бреше всім, що відомого з нього зробив, а сам випрошує у нього НАСТУПАТИ. 30 років Гнида Шаламага працював з аферистами і бандитами у командуванні батальйону, вони відмивали кошти і відбирали майно у людей. І тут різко ця сволота ніби то стає патріотом, кому він бреше, займаючись штурмовою діяльністю Шаламага побачив яке обладнання мае спецслужба ЦРУ і зрозумів як він може його використовувати у злочинних цілях, ще при владі Порошенко через зв'язки завербувався Сирським до іноземних спецслужб. І зараз паскуда використовує це обладнання для тортур над особовим складом. Задля рознесення інформаційного сміття та розваги, разом із Американськими півнями ЦРУшно-задніпривідними спецслужбами влаштовують задачі 200 простим солдатам. Шаламага знущається з дітей і дорослих як з худоби. На ППД бригади, до больового ефекту опромінюють ЦРУшними електромагнітними та торсійними генераторами Українців, подають хвилі через мобільний телефон і міські ретранслятори, сильно звужують судини, заважають особовому складу думати,погіршують пам'ять і розумові здібності,викликають нудоту та інші неприємні фізіологічні відчуття. фото помийного кубла на Аватарі. Військовослужбовці ЗСУ, хто спілкується з цією мерзотою Шаламага, який із ЦРУшниками труїть дітей, подумайте, навіщо вам цей Недоробок. Коли вже ця мерзота нажереться і обригається своїми плітками.

"Автаркія" була завершена мною восени 2023-го, і трохи відкоригована в подальшому. З того часу текст чекав на ствердження від видавництва, потім - на редактуру, вичитку і всі інші кроки. Тому текст не містить певні спостереження, здійснені мною в 2024 році, але, тим не менш, міркування, що там викладені, вичерпні для цього етапу та для вступу до обраної теми.Дякую кожному моменту впродовж цієї війни за кожне речення, що увійшло в цю книгу. Творчими є як етапи зневіри, так і найвищого піднесення. Покоління-2014 шукало відповідей на духовні питання, впродовж своєї подорожі по межам небезпеки на теренах Внутрішньої України. Я спробував - собі, насамперед - відповісти на деякі з них. Жалкую, що не можу вже обговорити їх зі своїми полеглими друзями. Тому присвячую ці роздуми саме їм.Тираж вже прийшов до видавництва Наш Формат з типографії, а передзамовлення будуть розсилати.https://nashformat.ua/products/avtarkiya.-samodostatnist-u-suchasnomu-sviti-709736Також цікаво переглянути ваші рецензії та опублікувати найцікавіші, пишіть на поштову адресу:[email protected]або в телеграмі @autarcie7Також, найкращим рецензентам подарую якусь відносно рідкісну (як для друкованих видань) книгу.

На фоні масової попайки у зв'язку із виборами у США та загальною ситуацією хочеться повторити свій пост із Твіттера.Людям треба частіше нагадувати, що у 2022 році противник стояв на вході у столицю, плануючи її оточення, його колони проривалися в глибокий тил крізь північні області, ми втратили Херсон і опинилися під загрозою вриву противника в Миколаїв та Харків.Додайте до цього те, що відбувалося тоді у Маріуполі, де в оточенні опинилися високомотивовані та кваліфіковані підрозділи, в першу чергу представлені азовцями та морпіхами, а також невдалі спроби прориву до них, з метою зламу кільця і виводу їх із оточення.Попри величезний шлейф неприємних для нас подій, в той час ніхто не займався голосінням та заламуванням рук. Хоча стартували ми з набагато гірших позицій, адже державне керівництво відверто не було готове до війни. Та й варто відзначити, що з усієї номенклатури західного озброєння, доступними для нас на той момент були лише ПТРК/ПЗРК. Більше того, всі західні партнери були упевнені у тому, що Київ зможе опиратися лічені дні, а українці зможуть надалі вести хіба партизанську боротьбу.Відсутність гучних перемог і стабільно складна ситуація на фронті змушує багатьох людей забувати про всі досягнуті успіхи попередніх кампаній. Чи є проблемою втрата десятка бабкосіл в межах Донецької чи Харківської області ? Так, це неприємно. Противник вміло користується своєю перевагою в кількості живої сили і то тут, то там, не рахуючись із втратами і важкими умовами, продовжує просочуватися крізь позиції Сил оборони, що змушує нас поступово котитися. Та чи впливає це глобально на ситуацію на фронті ?Найбільшою втратою для нас, безумовно є втрата Селидового із околицями, бої за які тривали в кращому випадку дещо більше тижня. Але я не думаю, що подібні локальні поразки треба використовувати як привід написати у твіттері "IT'S OVER" та з розгону стрибнути у помиральну яму. Якщо ж після того, як ви побачили чийсь ролик на ютубі, прочитали чийсь пост чи побачили результати виборів у країні за океаном і вам хочеться кричати та писати всім про тотальну пізду, "як полякам в 39-му", рекомендую виходити надвір для того, аби потрогати траву та погодувати котиків або/і песиків.Війна на виснаження на те і є війною на виснаження, аби в умовах крайнього напруження всіх наявних економічних та людських сил держави, спрямовувати їх на перемогу і злам ситуації на фронті. Війна ведеться із противником, який переважав нас у всьому від самого початку. 24 лютого перед нами було два варіанти: або воювати і виборювати своє майбутнє, або не воювати і здатися на милість ворога. Ми обрали війну - і будьте упевнені, краще воювати бодай якось, навіть на межі зусиль. Інакше доведеться розмінюватися усім Лівобережжям.Чи існують проблеми в середовищі державного та військового керівництва ? Звісно. Існували, як до війни, так і, тим більше, вже під час неї. І серед державних урядовців, і серед військових є велика кількість тих, хто мені та багатьом кому з нас не подобається. Та все ж, Карфаген має бути зруйнований. З наявними проблемами, чи без них. З цими людьми, чи без них. Всі наші насущні проблеми будуть абсолютно нічим у порівнянні з тим, що на нас чекає у випадку безумовної капітуляції на полі бою. Пам'ятайте про це.Dixi.

А що взагалі можна сказати про ситуацію, яка склалася?Три роки поспіль вимагати патріотизму та колективної відповідальності від людей, яких декілька десятиліть годували пропагандою егоїстичного життя заради отримання примітивних насолод звідусіль! Це взагалі диво, що вже й так велика кількість українців стала до зброї.Все матеріальне – це відблиск ідей, тож і "звичайне", побутове життя людини базується навколо них. Якщо світогляд людини базується навколо здобуття особистої матеріальної вигоди, комфорту та насолоди – вона може бути принциповою в якихось проміжних питаннях, але кінцева її ціль буде в отриманні цих речей, у будь-яких масштабах: від пияцтва, до володіння мільйонними статками. Справді любити ідеї – привілей окремих людей, але в більшій, чи меншій мірі, це стосується всіх: те, в що ти віриш, те, як ти вихований, і те, заради чого ти живеш повністю визначає твою поведінку, діяльність та долю взагалі. Колективна відповідальність виховується дуже складним чином: треба будувати систему виховання людини навколо високих, світлих ідей, пояснювати людині складні концепції, взаємозв'язки, вчити її вкладати свої зусилля у певну справу, привчати не розчаровуватися, коли не має очевидного та простого результату, вчити долати труднощі у взаємодії, привчати до існування в спільноті, яка живе під сяйвом певних ідей. Це прості тези, відомі всім. Під впливом ідей будують країни, мережі однодумців, кооперативні підприємства і взагалі все на світі.В чому ідея України? Яке її обгрунтування? Якісь благородні визначення цього стосуються лише невеликої частини людей, та й це не було колись здавна офіційно заявленою та усталеною позицією "у світі", так би мовити. Це не напрям, у якому всі впродовж десятиліть були скеровані в єдиному зусиллі. Благородні ідеї, взагалі-то, були багато років в маргінезі. Звідусіль лунало: якщо ти їх притримуєшся, якщо ти правий ідеаліст – ти сектант, дурень, носій небезпечної ментальної хвороби, парія. На тебе треба підозріло дивитись і в пристойне суспільне середовище не пропускати. Навіть мотив виживання – що він собою уявляє, якщо немає колективної відповідальності, високих ідей та далеких цілей? Вижити на війні просто – їдеш з самого початку за кордон, наприклад, і там живеш.Україна, за яку варто воювати та жити – права, націоналістична, традиціоналістична. Але це – мрія, а в реальності воює недобита пізнім капіталізмом проблемна периферійна держава східної Європи. І воює – свідомо, добровільно, на вістрі подій – насамперед та її частина, яка захоплена тою мрією. У ОУН під боком була УРСР – це теж була Україна, там були спілки письменників-українців, український нарід, українська земля, українські колгоспи, українські корови в тих колгоспах. Чим вона їх не влаштовувала? А чому нас має влаштовувати Україна, яка сталася впродовж цих 35 років? Зараз нам це сильно дається взнаки, недарма історики в своїх інтерв'ю постійно згадують УНР – хоча якісь паралелі проводити то дурна справа, бо "архетипи" надто нависають та взагалі дуже небезпечні своєю тенденцію відтворюватись, коли їх згадують надто часто. Розбіжність мрій та реальності, виснажує та зневірює, єдиний світлий промінь – перебування серед однодумців, бо вони всі живуть надією щодо утвердження їх спільної ідеї. Здебільшого, хто готовий воювати, знає що робить та, власне, воює – воюють саме за національну Україну, за праву ідею. Саме тому підрозділи, створені правими націоналістами, найбільш ефективні на війні: в них є ідея, далекосяжна мрія, і була встановлена ще до війни система виховання кадрів.І от знов ми на перших абзацах: проблема в тому, що це зовсім недавно були неприйнятні, маргінальні явища. А суспільство виховується роками, а не хоба – і от створилася мобілізована нація під ключ. То й мобілізаційний резерв у нас відповідний.

Закарбляддя – самий кончений регіон України. Почати варто мабуть з того, що абсолютно ніякої користі нашій державі він не приносить, і служить лише в якості санаторію для всяких кієвскіх бізнесменів. В закарблядді нема і ніколи не було промисловості. Єдині чехи намагались щось зробити з цим заповідником обісраних напівмадярських швайномакак, але досить швидко тодішня Чехословаччина припинила своє існування. З цього витікає той факт, що закарблядці не працюють в Україні, і відповідно не платять податки в Україну. Тобто цей заповідник дегенератів-українофобів годується з податків звичайних українських робітників. Йдемо далі: в Закарпатті живе безліч національностей, і всі вони підораси, які бажають смерті нашій державі. Я серйозно, окрім осівших ще при совку українців, найбільш патріотична нація в Закарпатті це мабуть цигани. Русини(а я вважаю їх окремою національністю), це просто кончене українофобне бидло. Кожен русун за замовчуванням вважає себе краще людей з "тої україни". Проявляється це в примітивних виєбонах. У них хати кращі, вони одягаються краще, робітничі люди, ходять до церкви, у них краще їжа, і весь набір такої хуйні можна почути від хрюсина, який хоч колись був в Україні. Ще я би відмітив всякі дебільні знущання з мови галичан і наддніпрянців, на рівні москалів, хоча їхній мадяро-словацький нахрюк не зрозуміє жоден нормальний слов'янин. З цього витікає максимальна нелояльність до України. Всі пам'ятають референдум в 90-х про автономію Закарпаття, і чому мукачівська єпархія не в складі УГКЦ. Те, що він на хую вертів Україну скаже вам майже будь-який хрюсин. І я нагадую, весь цей гадюшник мадяро-румунських злодіїв контрабандистів годується за рахунок простих робітників України. І це вам говорить не якийсь заперевальний галичанин, а житель Закарпаття, великоукраїнець за батьком, якому непощастило народитись в цьому свинарнику

Пока в стране война , командование сухопутных войск, присылая распоряжения, выделываясь,рассказывает что типо, им с какими то штабными офицерами с их слов"нужна отчётность", унижаясь, как тряпка бегают с проверками в бригадах, врут всем что всё оптимизируется, а сами выпрашивает у штабов ОТЧЁТЫ. Ради разнесения информационного мусора и траты чернил, вместе с непонятным плодом совмещения стандартов НАТО и Советской армии устраивают пситеррор простым деловодам. Генералы издеваются над солдатами и офицерами как над бездельниками. В штабах бригад, до болевого эффекта вынуждают заправлять принтеры, часто закупать канцелярию, передают документацию через псов-почтальонов и городских голубей, сильно сужают сосуды, мешают Офицерам думать,вызывают тошноту и другие неприятные физиологические ощущения.фото одного из журналов на Аватаре. Служащие ЗСУ, кто общается с этими высшими чинами, которые с чиновниками травит штабников, задумайтесь,зачем вам этот Отчёт. Когда уже эти уважаемые офицеры нажрутся и обрыгаются своей бюррократией.

⚡️ До вашої уваги підбірка ТОПОВИХ українських каналів в телеграмі:✌️ Макс Гадюкін – канал, який проканал🤌 політ технолога - канал про сучасну українську та світову політику, де вам пояснять чим фракція відрізняється від фрікції🍉 Медвежатко - політичний та військовий гумор для вузьких верств суспільства👨‍🦯 Над пропастью кринжи - канал, присвячений рефлексії по діях Росії, України та загалом світу і війни. Політичний постмодерн in a nutshell📈 Вісті економіки ‒ інформативний канал про економіку світу та України, де вам розкажуть, коли буде долар по 5🦞 Канал про аніме — це канал не про аніме, а зручний агрегатор, з повагою до інтелектуальної власності авторів оригінальних мемів🗿 Викрадення історії - канал про історію, яку не розказують у школі☠️ KASHPUR – знімав для Netflix, пив віскі, потім став воєнкором. А що, не можна?✊🏿 Intermarium – Польща не лише для полуниці, Чехія клепає пиво замість зброї. Заходьте читати РЕАЛЬНО європейські новини🤹‍♂ Kamena Boristhenidas - канал, присвячений архітектурі України, подорожам та повазі до Ясновельможного пана гетьманаПідписуйтесь, аби в бути в курсі справ!

​​Ми взяли Андріївку - село, яке має оперативне значення, дає повний контроль над залізничною дорогою і відкриває величезний простір для подальших наступальних дій. Бій в самому населеному пункті тривав дві доби, але перед цим були посадки. Багато посадок , від яких майже нічого не залишилось, власне, як тепер і від самого населеного пункту, який ворог в агонії криє всім, що має. Кожен метр відвойованої української землі, який дається надзвичайними зусиллями в першу чергу наших штурмовиків, які йдуть вперед, не зважаючи на безперервну арту , авіацію і дрони ворога. Але головна мета війн - не зайняті території, що безумовно милує душу, спостерігаючи зміну обстановки на діпстейті, а знищення особового складу противника.І саме в цьому контексті ми просто нещадно знищили 72 бригаду зс рф.В ході маневру і оточення противника ліквідовано три командира батальйонів, начальника розвідки бригади , купу командирів рот, офіцерського і солдатського складу, знищено величезну кількість овт ворога. В ході безпосередніх боїв у самому населеному пункті я і другий штурмовий втратив чотирьох бійців, чиї імена назавжди будуть викарбувані в підручниках історії України. Хочу подякувати бійцям і командуванню 1 штурмового, 1 механізованого , 2 механізованого, роті розвідки, бригадній артилерії, хлопцям з ДПСУ і командиру 3ОШБр за злагоджену роботу і взаємодію. Але особливо своїм штурмовикам! Ви найкращі в світі! Пишаюсь і маю честь бути разом з вами в одному підрозділі!Окремо хочу згадати Ахмат, який дав по тапкам ще за декілька днів до нашого заходу і так званій чвк «Еспаньола», які писали багато всякої дічі в інтернеті накшталт того що хочуть зустрітись в боях з 3ОШБр, але які, в тому числі за словами полонених, ніколи не приймали участі в прямих зіткненнях і завжди уникали боїв. Ви - не околофутбол, ви - лоховський двіж. 72 хоча б їбашилась, а ви просто всасуєте))) Хоча вам не звикати, ви завжди всасували на полянах))) пиздив вас , коли це ще не було мейнстрімом)А Комбрігу 72, якщо колись зустрінемось , я подарую цю книгу ))