У БОМЖІВ ВЛАСНА ГОРДІСТЬ! Мемуарне. Політично збоченим не читати. Історія трапилася у листопаді 2002го. Була неділя. я в препаскудному настрої прийшов на кінцеву зупинку 12го трамваю. Погода була така ж як і мій настрій - летів дрібний сніг, вітер відчутно дряпав щоки та залізав за комір. Я втулив дупу на холодне пластикове сидіння, набичився як перемерзлий голуб, запхнув руки у кишені куртки та приготувався подрімати під час годинних катувань у залізному ридвані - їхати мені було аж до Контрактової площі. Я ненавидів весь світ та своє начальство зокрема за те, що висмикнуло мене з теплої люлі і визвало на роботу. Але мої намагання подрімати у трамваї виявилися марними. На сьомій лінії у вагон гучно вломилася весела трійця - дві дівчини віку від 30ти до передпенсійного з круглими явно не від ін'єкцій уколів краси, а від здатності спирту утримувати воду у клітках організму, обличчями. .Їх супроводжував суворий кавалер приблизно такої ж вікової виделки який з непідробною благородною грацією підштовхував перелесниць під обтягнуті джинсами сідниці навіть після їх підйому по трамвайних сходах. Трійця угніздилася на подвійних сидіннях і трамвай рушив у дорогу. Дівчини. вочевидь, перебували у чудовому гуморі бо на два голоси затягнули пісню:- Снег. снег, снег. снежок - Белая метелица. Если х... не стоит - Неча кантителиться! Я, як знаний поціновувач прекрасного, сприйняв виступ поблажливо. але його чомусь не оцінив пенсіонер який сидів на два сидіння попереду. З комуністичним задором чоловік висловив претензії співачкам у стилі - "Не по нотах співаєте, слова кабацькі та музика не відслідковується", але кавалер дам поставив мораліста на місце своєю тирадою:- Дед, не завидуй - у меня две шляйки, одной поделюсь за флакон конины"! Різко втративши дар мови пенсіонер з витріщеними очами замовк вочевидь здивувавшись широкій пропозиції хазяїна жіночих тіл, і ми під веселий діалог красунь у якому переважну частину займала ненормативна лексика, допхалися до зупинки "Міська" на який у салон увійшла водій на прізвисько "Хохлобакси" за свій щоденний збір данини під гаслом - "Готуємо хохлобакси за проїзд"! Жіночка промовила традиційний заклик та пішла по салону вочевидь не маючи наміру наближатися до не платнєспроможної, на її думку, трійці. Але не тут то було! Широким призовним жестом кавалер підізвав до себе водійку, взяв її руку за зап'ястя та розкрив свій стиснутий кулак над її розкритую долонькою. З кулака випав зіжмаканий... американський долар. - На все, сдачи не нужно" - пафосно промовив бос і з виразом всеосяжної поваги до своєї значущої персони на синюшному обличчі відкидаючим жестом "руки що дає" відіслав Хохлобаксу далі. Бідна жінка не пішла далі. Вражена щирою пожертвою кавалера водійка пішла назад до кабіни щось незрозуміло буркочучи собі під ніс. Багато чого я в житті бачив, але так при мені американську валюту ще ніхто не принижував.