Пізно пишу, але вітаю всіх з 35-річчям нашої Незалежності! Думаю не мені вам розказувати про те, як ми до неї дійшли (скільки втрат, болю ми пережили). Досі боримось. І мені здається, що МИ ЄДИНИЙ НАРОД, що може бути таким сильним всупереч всьому. Вночі обстріл, а вже зранку (так невиспаний), але на роботу. Вчора в окопі, а сьогодні нарешті відпустка і можна жити, а ще сходити в душ. Місяць тому операція, а сьогодні вчусь жити з протезом. Скільки історій... Скільки життів... Скільки емоцій.... І все це для того, щоб ми з вами були Незалежними. І в цей день (а взагалі кожного дня, сьогодні просто особливо багато) нам потрібно памʼятати усіх на щиті, усіх хто боронить нашу країну і віддає так багато.... Усіх хто рятує, лікує, волонтерить. Всіх, хто донатить. Бо зараз не маємо права бути байдужими. Не маємо права опускати руки. І нашим обовʼязком є пітримка тих, хто знаходиться в пеклі заради нашого майбутнього! Ми всі постраждалі, але і МИ ВСІ продовжуємо боротись, бо свободу в нас ніколи не зможуть забрати. Бо ми українці! Слава Україні! І, Боже, як же ж я тебе люблю, рідна моя!