“Двадцять восьмого вересня 1941 року німецька армія надрукувала та розвішала оголошення про те, що наступного дня євреї мають прийти до визначеного перехрестя в західній частині Києва з документами та цінними речами. Люди зібралися рано-вранці, ще до світанку, думаючи, що зможуть зайняти найкращі місця в поїздах. Старші жінки мали на шиях в’язки цибулі — їжу в дорогу. Все відбувалося напередодні Йом Кіпура — дня спокути; люди переконували себе, що нічого поганого не станеться.

На пропускному пункті на перехресті неєвреям, які супроводжували свої родини чи друзів, наказали повернутися додому, що більшість і зробила. Далі євреї, оточені конвоєм німецьких поліцаїв та собак, ішли до Бабиного Яру, де німецька армія підготувала рови для масових розстрілів. Над ними німці, з допомогою місцевих колаборантів, розстріляли 33 761 єврея.

Перед розстрілом людей змушували лягти рівними рядами в рові. Наступну групу змушували лягати прямо на пласт трупів, і так далі. Коли яма заповнювалася, німецький солдат ступав по мертвих тілах, шукаючи ознаки життя, і стріляв у тих, хто лежав. Ця форма вбивства у промислових масштабах давала змогу розстрілювати понад 10 тисяч людей за один день”, – йдеться у книзі Тімоті Снайдера «Чорна земля».

За два дні, 29–30 вересня 1941 року, у Бабиному Яру розстріляли десятки тисяч київських євреїв.

До роковин цієї трагедії публікуємо уривок із книги Тімоті Снайдера «Чорна земля». У ньому автор розглядає трагедію Бабиного Яру в ширшому контексті Голокосту та пояснює механізми, які зробили масові вбивства можливими: https://localhistory.org.ua/rubrics/book/urivok-iz-knizhki-timoti-snaidera-chorna-zemlia/