З наближенням Великодня в українських хатах пекли паски, прибирали оселю та готувалися до свята, зокрема створювали прикраси, серед яких особливе місце посідала витинанка.Вирізані з паперу кольорові прикраси прикріплювали на божнику, сволоку, печі, між вікнами. Найпоширенішими були хрестики, зірки, квітки і птахи, насамперед півні. Також робили витинанки з дівчатами та козаками. І, звісно ж, — мотив вазона або дерева життя. Суто великодніми мотивами витинанок були церкви. А також витинанка-хрест над дверима — там, де на одвірку малювали хрестика димом від страсної свічки, прийшовши з церкви у Чистий четвер.Перед покуттю зазвичай вивішували великоднього голуба. Він символізував Святого Духа. Його виготовляли із писанки, тіста або воску та кольорового паперу. Папір складали смужками у вигляді «віяла», згинали удвоє і склеювали — так створювали гофровані крила та хвіст. Крила прикріплювали до боків писанки, хвіст — знизу, використовуючи тісто. Із тіста або воску формували шию з голівкою і закріплювали зверху. Готового голуба підвішували на нитці до стелі, зазвичай поблизу образів. Українська витинанка вирізняється серед подібних паперових оздоб інших народів, хоча має помітні регіональні особливості. На сході вона зазвичай монолітніша й масивніша, тоді як у західних регіонах — дрібніша та ажурніша. Окремо вирізняються подільські витинанки, найбагатші й найдосконаліші, що, ймовірно, пов’язано з сусідством із традицією подільського настінного розпису.Як зазначає витинанкар Василь Корчинський, українські витинанки увібрали в себе ту знакову систему, що мали й мають інші види нашого народного мистецтва. І після цього самі стали народним мистецтвом. [ Матеріал створено у партнерстві з Витоки від Zagoriy Foundation ]https://localhistory.org.ua/texts/statti/vitinanii-velikden/