“Одного разу я опинився за столом із двома людьми. Один був зі Скали-Подільської, я з Кам’янця-Подільського, а ще один чоловік, здається, з Гайсинського району Вінниччини. Формально всі ми подоляни — принаймні за місцем народження. Але кожен із нас бачив Поділля по-своєму, зі своєї перспективи. Для когось воно виглядало так, для когось інакше.І що цікаво, усі ми історики за освітою, але в тій розмові абсолютно не домінувало якесь “правильне” історичне бачення чи академічні пояснення. Ми говорили про дуже прості, побутові речі. Про страви, про кухню, яку пам’ятаємо з дитинства, про те, що здається нам особливим і характерним для цього краю.До речі, в Кам’янці-Подільському за останні кілька років відкрилося кілька нових закладів, які роблять акцент саме на подільській регіональній кухні. Причому перед тим проводилися справжні експедиції селами: збирали рецепти, а потім адаптовували їх до сучасних умов приготування і доступних продуктів. Це теж показово. Подільська ідентичність продовжує об’єднувати людей навіть через гастрономію. Вона ніби цементує зв’язок і між тими, хто живе на Поділлі, і між тими, хто приїжджає сюди вперше, відкриваючи для себе щось нове.Один мій знайомий навіть казав, що Поділля — це, по суті, “шлунок України”. Регіон, де можна знайти одні з найсмачніших страв, які тільки можна уявити на українському столі. І це щонайменше одна з причин відвідати цей край. Приїхати на Поділля, випити подільського вина, подивитися на одні з найкращих в Україні краєвидів і спробувати відчути цей регіон не лише через тексти чи розповіді, а насамперед через власний досвід”.👉🏼Про Поділля як край, що й сьогодні живе в нашій кухні, звичках та характері, — слухайте у новому епізоді подкасту “Нащо читати”: https://youtu.be/bFkmESkKWiE?si=Wn1huabLALPFiVk3