“Вони виринули ніби нізвідки, йшли від будинку до будинку і по черзі палили хати. Людей, які не встигли втекти, вбивали або живими кидали у вогонь, тих, хто залишився, хапали й кидали в полум’я. За якісь лічені хвилини село перетворилося на суцільне згарище. Під час каральної акції поляки не шкодували ні старих, ні малих.Інколи думаю собі — за що нас було так гнобити? За що? Ми жили до того завжди мирно… Ми їх не зачіпали, вони – нас, а потім таке сталося…”, – розповідала декілька років тому Софія Гайдай.Для 89-річної жінки події Волинської трагедії назавжди залишилися відкритою раною. Тоді липневого дня до її села увірвались поляки і спалили його дощенту.Волинська трагедія 1943-го стала найбільш кривавою сторінкою польсько-українського конфлікту початку ХХ століття.https://localhistory.org.ua/texts/reportazhi/vogniana-pastka-spekotne-lito-1943-go/?fbclid=IwY2xjawLcot9leHRuA2FlbQIxMQBicmlkETFtOWhVV3hkN0pGVUtPNnplAR49ZCSbuxbClhG9F0F8nZlTt0v6JuaqM4V3d-CJwbV2URIS4RmcrH6Uj8GcBw_aem_t73BS0ty96NdxsBaT5sAHA