У 1906 році у Львові остаточно ліквідували кінний трамвай, його колії переоблаштували для руху електричних вагонів. Їх закупили у Сяноку. Виготовляли як моторні, так і причіпні вагони. Ці вагони мали все, що тоді вважалося технічним прогресом: повністю закритий кузов, водій був захищений від негоди лобовим склом, а також пневматичні гальма та двері. Маршрутний вказівник навіть мав підсвітку! До деяких вагонів були прикріплені поштові скриньки – туди можна було закидати листи. На зупинці біля вокзалу працівники пошти діставали їх і відправляли за призначенням.Саме тоді у Львові запровадили першу систему позначення маршрутів. Спочатку вона була вельми оригінальна. Кожна кінцева станція отримала свою літеру, а маршрути складалися з двох букв– позначень кінцевих станцій, між якими він курсує. Так, вагони, які курсували між Личаковом і залізничним вокзалом, мали позначення ŁD (Łyczaków – Dworzec). Львів’яни жартома іменували його «лайдаком».Під час нацистської окупації вісім вагонів моделі Sanok SW-1 з Тарнова привезли до Львова. Один з них – під № 93 – зберігся дотепер. Його відреставрували й експонують під час урочистих подій ЛКП «Львівелектротранс». А в 1950 році у вагоноремонтних майстернях створювали «трамвайні поїзди» – скріплені моторний і причіпний вагони. Модернізували двигуни, підсилили гальмівну систему, дерев’яні майданчики замінили металевими, облаштували двері з пневматичним приводом. Відкриті майданчики зашили. Вагони фарбували в синьо-жовтий колір – вважали, що такий колір убезпечує транспорт від аварій!👉🏼 Про еволюцію львівських трамваїв читайте у нашому новому спецпроєкті → https://trams.localhistory.org.ua/