Kostolom Rita

Лист додомуБрате. Ти чуєш, що по рації говорять?Знов в окоп нас кличуть.Я пережив одного разу штурм,Мам, я правда ще живу...Тут браття ждуть мене в окопі,Мам, я сподіваюсь, що переживу.І знову три гудки,А від сина жодного дзвінка.А мати сидить і все чекає,А він в окопі все живе.І через добу все ж пішов дзвінок:- Алло, це ти, синочку?А у відповідь лише мовчання.- Перепрошуємо... але його не стало...А мати в трубку все ридає,І думає, що це обман,Не вірить вона більше..Що більше сина її нема.І ось він в окопі лежить.І тіло його вже холоне.А при ньому знайшли лиш листок,У якому написано кілька строк:Матері віддали речі,Віддали все, що знайшли при ньому. А мати не вірить,А мати все чекає його.Відкривши той лист,У ньому написано одне:Привітик, мам.Не плач, прошу,Адже саме заради цього я й пишу.Мене не стало,Та дозволь сказати тобі одне:Я віддав це життя за те,Щоб ти зараз,Читаючи ці рядки,Зрозуміла, що я жив лише заради тебе.Не потрібна була мені та слава..Герой війни...Та що мені з усього того?Я лиш одне хотів,Щоб ті кацапи не дійшли, до дому нашогоЩоб ти раніше часу не пішла на той світ. Зараз тобі подзвонили,І ти, мабуть, досі не можеш повірити.Не плач, рідна, прошу...Нас багато полягло,І я, мабуть, теж поліг.Та любов залишилась до кінця,І я не знаю, як сказати,Що відчував тоді... матусяЛюблю тебе від неба до землі,Бережи себе, бо я за тебе ліг І ось кінець листа..