Ліберальна демократія створює пасивних громадян і як це руйнує систему зсередини? Глобальні тренди невтішні: рівень свободи у світі знижується 19-й рік поспіль, а 72% населення планети сьогодні живе в автократіях. Здається, що головна загроза для Заходу — це зовнішній тиск, але насправді всі загрози, як завжди з середини. Публікація у відкритому доступі: Чому ліберальна демократія створює пасивних громадян і як це руйнує систему зсередини? Спираючись на дослідження американського політолога Ларрі Бартелса та європейську соціологію, можна виділити кілька важливих моментів. Зокрема, як насправді зникають демократичні режими: 🧩 Ерозія починається «згори», а не з громадян. Прихильників радикальних рухів в Європі не більшає — цей показник стабільний роками. Демократії слабшають (як це було в Угорщині чи раніше в Польщі) не тому, що народ раптом захотів «сильну руку». Вони руйнуються, коли системні еліти порушують правила гри та легально узурпують владу, підпорядковуючи суди та медіа. 🧩 Пасивність. Це небезпечний фундамент ліберальної демократії, перетворив державу на сервіс. Виборець делегує управління «професійним політикам», діючи лише як ретроспективний суддя: росте економіка владу переобирають, криза значить карають. Громадяни фактично готові заплющити очі на демонтаж інститутів, якщо влада забезпечує їм матеріальний комфорт.Ще кілька цікавих спостережень: 🧩 Зміна поколінь більше не гарантує толерантності. Довгий час вважалося, що кожна наступна генерація стає більш відкритою. Але свіжі дані змінюють цей тренд: у Франції, Польщі, Словенії та Угорщині саме молодь (покоління Z та міленіали) все більше схиляться до консервативних ідей та цінностей ніж старші покоління. 🧩 «Алгоритми» навʼязують ідеологію. Праворадикали виявилися найбільш ефективними у залученні нових поколінь через масові інвестиції в соц мережі. Зокрема, алгоритми TikTok та X дозволили їм обійти традиційні медіа, адаптувавши пропаганду для молоді і тим самим почати нарощувати свою підтримку в багатьох країнах Заходу. В кінці додам, ще цікавий парадокс Євросоюзу, з одного боку рекордні рейтинги, а з іншого вразливість. Попри всі кризи, довіра до ЄС сьогодні на історичному максимумі — 52%. Але ця стійкість тримається не на ідеологічній відданості демократії, а на прив'язці до «соціальної держави». З одного боку це додає стійкості (праві чи ліві не будуть експериментувати з економікою, як та ж Мелоні в Італії) з іншого це відкриває нові ризики. Бо еліти і громадяни без стійких переконань вразлива конструкція. Цікаві додаткові публікації:"Матерія" проти "Змісту". Мудрість Гіпатії Александрійської: чому ми іноді помиляємося у виборі пари?Що таке Мальтузіанська пастка? Чому занепала Римська імперія і як інститути Середньовіччя гальмували прогрес.