Політика Трампа: Неороялізм як нова архітектура світового порядкуЧи є політика президента Трампа лише тимчасовим відхиленням, чи ми спостерігаємо народження нової системи?Професори Стейсі Годдард та Абрахам Ньюмен у свіжій статті для Cambridge University Press стверджують: світ дрейфує від ліберального порядку до неороялізму. Вони застерігають від ілюзії, ніби президентство Трампа — це тимчасова історія, яку можна «виправити» наступним виборчим циклом.Публікація у відкритому доступі: Занепад Ліберального міжнародного порядку та сходження Неороялізму: що будує Дональд Трамп? Техно-олігархи та їхня ідея.Насправді ми спостерігаємо спробу переходу від панування правил до панування особистої лояльності. Всі ці зміни є прямим наслідком зростаючої нерівності (формула в дії: r>g), яка зумовлює концентрацію ресурсів у руках дедалі вужчого кола людей — осіб, чиї амбіції вже давно вийшли за межі національних законів та кордонів суверенних держав.Неороялізм руйнує стару систему прозорих процедур, трансформуючи її в залежність від так званих роялістських клік — закритих мереж, зосереджених навколо суверена. У цій моделі влада не делегується інститутам, а концентрується у вузьких групах, де головним є не компетентність, а особиста відданість лідеру, себто суверену. До складу таких клік входять:📌 Члени сім’ї суверена, які виступають «спеціальними посланцями» в обхід професійної дипломатії чи бюрократії. Їхня роль — інтегрувати державні інтереси з приватними інтересами родини та їхнього кола.📌 Техно-олігархічна еліта: Глобальні капіталісти (Пітер Тіль, Ілон Маск, PayPal мафія і тп.), які надають суверену інструменти контролю над інформацією, інфраструктурою та фінансами в обмін на вплив.📌 Лоялісти: Політичні призначенці, обрані на основі особистої вірності. Вони заміщують професійну бюрократію, перетворюючи державний апарат на виконавчу службу кліки.Як цей порядок змінює світ? Автори підкреслюють, що неороялізм — це зміна, як самої природи міжнародних відносин так і просування архаїчних ідей легітимізації влади:📌 Впровадження «данини»: Зовнішня політика перетворюється на збір ресурсів через тарифи, договори та особисті домовленості, хто скільки платить за доступ до ринку сюзерена чи його союзників/конкурентів (як з NVIDIA).📌 Персоналізована безпека: Статус країни тепер визначається не підписом під міжнародним договором чи членством в альянсі, а рівнем особистих стосунків її лідера з сувереном. Фінська «гольф-дипломатія» — яскравий симптом цієї деградації.📌 Легітимація через винятковість: Замість конкуренції ідей приходить міфологія «обраності». Наративи про «божественне врятування» після замахів або унікальну здатність лідера особисто «вирішити все» підміняють собою закон.У певному сенсі (зі значним припущенням) ми спостерігаємо ситуацію, подібну до кризи пізньої Римської республіки: супереліти (в оточенні Трампа та ін. суверенів) стали настільки великими, що претендують на те, щоб самим встановлювати правила по яким буде жити весь світ або його частина…