With love, Jenya Maksymenko

Любі, привіт 🫰Вчора для проєкту одного з клієнтів, з яким працюю зараз, розробила мапу ринку wellness, spiritual і mental health. Коли побачила результат, зрозуміла, що хочу показати її вам першими.Це інструмент, якого мені самій колись бракувало, коли я обирала свою нішу.Що всередині:✹ 6 макро-сегментів глобального ринку✹ 32 підсегменти✹ понад 350 мікро-ніш з описамиПо суті, це повна територія wellness-економіки, розкладена на сегменти. Від коучингу і психотерапії до астрології, Human Design, ретритів і FemTech.Для чого ця мапа корисна:→ побачити всю індустрію одним поглядом→ обрати свою нішу свідомо, з картою в руках→ розширити або навпаки - сфокусувати бізнес-модельЯк користуватися?1. Відкривайте мапу в Safari з телефона. Усередині Telegram інтерактив запускається частково: тисніть на посилання, і далі обирайте «Відкрити в Safari» або «Відкрити у браузері».2. З компʼютера мапа працює у будь-якому браузері.3. Тисніть на пелюстки кольорового кола. Воно буде розкриватися у глибину: макро-сегмент → підсегмент → мікро-ніша.4. Праворуч від мапи зʼявляється панель з описом сегмента і всіх ніш всередині.5. Під мапою є повний каталог усіх 350+ ніш з описами. Зручно гортати як довідник.6. Щоб повернутися до загального вигляду, тисніть у центр кола.З вас серденьки і вогники🤍

Зараз ми всі живемо в реальності, де вже недостатньо мати сильну стратегію, бо швидкість змін, напруга і ця постійна невизначеність дуже швидко «з’їдають» ресурс, і в якийсь момент стає помітно, що ключове не тільки в діях, які ви робите, а в стані, з якого вони народжуються.Стан → рішення → дії → результат.1. Кожне управлінське рішення приймається з певного внутрішнього стану.Якщо всередині більше напруги, тривоги або виснаження, мозок автоматично звужує поле зору, ви починаєте бачити менше варіантів, обираєте безпечніше замість перспективнішого.Якщо всередині високий рівень енергії та ясність, ви починаєте бачити ширше. Рішення приймаються точніше, з’являються варіанти, які втомлений мозок просто фільтрував. Ви реагуєте на ту саму ситуацію зовсім інакше, бо фактично дивитесь на неї з іншої внутрішньої точки.2. Інші рішення приводять до інших дій. Лідерка зі стану тривоги скорочує бюджет, відкладає найм, бере на себе ще більше задач, контролює кожну деталь. Лідерка зі стану ясності інвестує в команду, відпускає те, що більше працює, створює можливості для нового. Ті самі обставини, той самий ринок, ті самі ресурси, але дії виглядають принципово інакше.3. Інші дії ведуть до інших результатів. Через квартал ці дві лідерки опиняються в абсолютно різних реальностях. Одна виснажена, з командою, яка чекає на її вказівки, бо боїться ризикувати, і з бізнесом, який тримається на її енергії. Інша - з командою, яка ініціює, з чіткою стратегією і з відчуттям, що бізнес рухається разом з нею, а тримається на ній.Одна і та сама лідерка.Один і той самий бізнес.Різний стан, різні рішення, різний результат.І як маленьке продовження цього фокусу ділюся з вами шпалерами - нехай це буде м’яке нагадування протягом дня про те, з якого стану ви зараз обираєте діяти ✨—————Більше про те, як наш стан впливає на наш P&L - в інтенсиві Energy Before Strategy

Січень — це ідеальний час для постановки цілей на рік, що тільки-но розпочався. І якщо ви хоч трохи в темі особистого розвитку, то напевно не раз малювали собі те саме «Колесо балансу», проставляли оцінки, накидували бажання по здоров’ю, кар’єрі, відносинах, фінансах і всіх інших сферах, які начебто мають бути в порядку для гармонійного, класного, збалансованого життя.Цього тижня я проходила інтенсив по плануванню в новій реальності від Евеліни Когут, в ході якого зловила важливий інсайт щодо планування. Всі цілі з нашого традиційного колеса, типу, накачана попа, 50 кілограмів на вагах, запущений проект, 5 000 доларів щомісяця, advanced рівень англійської — це все не є самоціллю, це інструменти отримати певний стан, певне відчуття себе у своєму житті.Ну реально, ми ж прагнемо не конкретної цифри в банківському додатку, а відчуття свободи і впевненості, яке вона дає. Ми хочемо не просто підтягнуте тіло, а бажаність, силу, енергію, кайф від відчуття себе в своєму тілі. Ми мріємо не про абстрактний успішний проект, а про задоволення від реалізації, визнання, відчуття значущості того, що ми робимо.Власне, в мене народилася така собі ідея-експеримент: а що, якби формувати колесо балансу не тільки за традиційними сферами життя, а й за станами, які я хочу проживати протягом року?Уявіть собі колесо, де замість звичних секторів «здоров’я-кар’єра-фінанси-відносини» стоять ваші бажані відчуття: впевненість, бажаність, сексуальність, спокій, грайливість, цікавість, натхнення, легкість, свобода. І вже під кожен з цих станів ви прописуєте конкретні бажання і цілі, які допомагають цей стан отримувати і проживати частіше.Тоді весь фокус зміщується. Замість того, щоб латати просідаючі сфери з почуттям обов’язку і внутрішнього “треба”, ви починаєте з запитання: якого стану мені зараз бракує в житті? Що я хочу відчувати більше? Де я вже наповнена, а де досі спустошена?Можливо, у вас все окей зі стабільністю і свободою, але десь на «трійку» грайливість і спонтанність. Тоді ваші “цілі” на рік можуть включати спонтанні поїздки, концерти, все що дасть дозвіл собі бути недосконалою і трохи інфантильною.Така собі нова оптика на старий добрий інструмент, яка робить планування не механічним чек-листом того, що “має бути”, а живою картою того, ким ви хочете себе відчувати. Бо в кінці кінців, коли ми доживемо до грудня 2026-го, ми згадуватимемо не цифри і галочки в списку цілей, а те, як ми себе почували протягом цього року.

Поки читаю ваші відповіді на опитування, дуже надихнулася 🫶🏻Дякую за ваш час, енергію, за поставлені питання. Почну відповідати прямо сьогодні❤️‍🔥Перший принцип квантової фізики, який суттєво змінив моє життя багато років тому — це розуміння того, що свідомість первинна, а матерія вторинна.З дитинства ми всі жили у світі, в якому все було навпаки, в якому матерія була первинною, а свідомість вторинною, в якому зовнішні обставини диктували наш внутрішній стан, і ми існували у режимі вічного очікування того моменту, коли життя нарешті дасть нам привід відчути себе успішними, коханими, щасливими.Проте виявляється, реальність на рівні квантового поля працює не так, як нас вчили в дитинстві. Виявляється, свідомість первинна, а матерія вторинна, що спостерігач колапсує хвильову функцію, і його внутрішній стан стає не наслідком подій, а причиною того, які події проявляються у його житті.Коли я вперше про це почула, я була сповнена скептицизму, тому кілька років перевіряла це в бізнесі, у стосунках, у повсякденних ситуаціях, спостерігаючи, чи справді мій внутрішній стан впливає на те, що проявляється у моєму житті, чи це просто красива теорія, яка добре звучить, але не працює у реальності.Зараз я з впевненістю можу сказати, що світ реально почав відповідати на мій стан синхронічностями, можливостями, людьми, які резонували з тим станом, у якому я перебувала. З того часу і дотепер, інколи інтенсивніше, інколи рідше, я намагаюся регулярно заходити в медитації у стан вдячності за події, які ще не настали, відчувати достаток до того, як гроші з’являються на рахунку, радіти враженням від подорожі, яка поки що є тільки в моєму wish листі.Я свідомо налаштовуюся на те, щоб діяти з частоти впевненості і легкості, бо обираю цей стан як первинний. І як результат мій мозок починає бачити можливості, які раніше фільтрувалися як нерелевантні, моя поведінка змінюється на рівні мікрорішень, і через це люди інакше реагують на мене, життя стає більш магічним, більш легким і без надзусиль не тому, що я щось доводжу чи силою волі проштовхую, а тому що резоную з іншою частотою реальності.Чи означає це, що події більше не викликають у мене реакцій? Ні, взагалі) Дуже часто я емоційно реагую на ситуації. Проте тепер я помічаю цю реакцію швидше, і замість того щоб застрягти в ній на день чи тиждень, я можу зупинитися і подумати — окей, це емоція прийшла, я її відчуваю, але чи хочу я залишатися в ній і дозволити їй диктувати, що буде далі? Чи можу я відчути це, прожити, і потім свідомо повернутися до того стану, який я обрала як свій базовий?Іноді виходить швидко, іноді треба години, але сама можливість цього вибору вже змінила моє життя докорінно ✨Чи практикували ви це у своєму житті? Чи відчуваєте, що творите своїм станом реальність? Поділіться​​​​​​​​​​​​​​​​, цікаво ❤️‍🔥

Роблячи цей ребрендинг, я проживала чимало страху, що я все занадто ускладню, що створю щось, що буде важко донести, важко зрозуміти, важко реалізувати комунікаційно.Всі підходи до стратегії та бренд-стратегії, які я використовувала протягом багатьох років і ефективності яких досі повністю довіряю, будуються на тому, що тобі треба обрати чітке позиціонування, чітку стратегію, чіткий вибір на користь однієї речі через відмову від іншої. Навіть у бренд-платформі є класичне питання: “Проти чого ви б вийшли на демонстрацію?”, щоб максимально чітко окреслити, що для тебе важливо і що ти захищаєш.Цікаво, що весь світ навколо нас диктує саме цю логіку, безперервно створює цей простір вибору, де ми маємо постійно визначатися, на чиєму ми боці. Коли я обрала не обирати, я усвідомила, що склала собі задачу з зірочкою, яку реально складно реалізувати і комунікаційно, і стратегічно, складно з точки зору ринку, який звик до ярликів і коротких відповідей.Бо це, по суті, бунтарство проти правил, яких я сама ж дотримуюсь, і в ефективність яких вірю. Це порушення логіки, якій я присвятила роки практики. І водночас зараз це те, що відчувається як єдино можливий наступний крок, як еволюція того, що я робила досі.Я не хочу спрощувати заради того, щоб бути зрозумілою, і не хочу вписуватися в рамки “правильної” бренд-стратегії, якщо ці рамки вимагають від мене відмовитися від частини того, ким я є і що я бачу. Integration для мене - це вибір жити і творити зі складністю, витримувати напругу між протилежностями і створювати з цього щось нове, навіть якщо це означає йти повільніше, пояснювати довше і ризикувати бути незрозумілою для тих, хто ще не готовий. Вчора в каналі від мене відписалося 10 людей. Це реально страшно обирати вузький шлях, коли знаєш, як іти широким.Але я хочу відчувати резонанс з тими, хто вже відчуває те саме у своєму житті і бізнесі, хто шукає інструменти для роботи зі складністю, а не спосіб її уникнути. І я обираю говорити саме для вас через страх і сумніви, навіть усвідомлюючи ціну цього вибору 🤍

Два роки тому я вийшла з no hustle підходом.Це був мій маніфест про легкість, усвідомленість, проти культури перенапруги, нескінченних овертаймів та переконання, що успіх вимагає жертв.Visionarium народився в 2023 році з відчуття, що може бути інакше. Результат без надзусиль став його головною гіпотезою, а два роки практики — її доказом. За цей час ми з клієнтками створили десятки проєктів без вигорання, з реальним задоволенням від процесу.Але життя — це еволюція, і я переросла мову, якою себе пояснювала.Я все ще вірю, що бізнес має бути ‘with pleasure’, що він має надихати і наповнювати енергією. Проте тепер розумію, що справжня зрілість — це не відсутність зусиль.Зрілість — це здатність утримувати обидва стани одночасно без необхідності обирати один із них.Коли я вперше помітила цю полярність “легкість” vs “надзусилля”, в якій, несвідомо знецінивши одне, ідеалізувала інше, мій внутрішній спостерігач почав досліджувати й інші. Вимагати результат vs давати простір на помилки, будувати систему vs лишати простір для креативу, будувати стратегію vs бути готовою її переглянути, приймати непопулярні рішення vs турбуватися про команду. Я помітила, що все життя ми обираємо якусь сторону там, де вибір ніколи не був обовʼязковим, де можна не кенселити щось одне заради іншого, а вміщувати все.Саме тому Visionarium еволюціонував від comfort zone до conscious expansion, від філософії вибору та балансу до філософії інтеграції та цілісності.Welcome to a new season.​​​​​​​​​​​​​​​​

Останнім часом я працюю над відновленням цілісності та прийняттям тіньових сторін, і слово «проти» стало для мене особистим маркером, таким собі червоним прапорцем, який підказує, де я все ще втрачаю контакт із цією цілісністю.Я проти hustle-культури, бо обираю легкість. Я проти поверхневості, бо обираю глибину. Я проти дуальності, бо обираю цілісність.Звучить впевнено, правильно, соціально очікувано. Але насправді, копнувши глибше, я бачу, що кожне «проти» – це знову опір, фрагментація та відсутність цілісності. Я відщеплюю частину реальності, називаю її «неправильною» і витрачаю енергію на спротив їй замість того, щоб спрямувати цю енергію на створення свого.В Україні зараз це відчувається особливо гостро. Ми живемо в культурі постійного кенселінгу – проти політиків, проти брендів, проти публічних осіб, проти позицій, проти виборів інших людей. Іноді здається, що незалежно від того, що відбувається, ми автоматично «проти цього». Це стало новою нормою – об'єднуватися не навколо спільного бачення, а навколо спільного ворога.Спочатку цей пост мав називатися «Я проти слова "проти"». Але поки писала його, зрозуміла, що це знову та сама конструкція. Це як кенселити того, хто кенселить, або боротися з боротьбою або опиратися опору.Що, якщо замість цього просто видихнути і спробувати дати місце всьому, що є?Не виправдовувати, не заперечувати і не погоджуватися. Просто побачити силу в усьому – навіть у тому, що викликає супротив. Глянути на це з іншої перспективи – з перспективи людини, якій це служить, для якої це є рішенням, а не проблемою. Побачити, що hustle може бути про реалізацію амбіцій для когось, хто знаходить у ньому драйв. Що кенселінг – спробою суспільства встановити межі, коли інші інструменти не працюють. Що поверхневість теж має своє місце, бо не кожен готовий до глибини прямо зараз, тут і тепер і це теж ок.Мене дуже надихає думка, що можна перестати витрачати енергію на опір і почати спрямовувати її на створення, усвідомити, що я можу обирати своє, не заперечуючи чуже, що мій вибір не потребує ворога, щоб бути легітимним. Що я можу бути за легкість, не будучи проти зусилля. За глибину, даючи місце поверхневості. За цілісність, визнаючи право на фрагментацію там, де вона досі комусь потрібна.