#рецензія_на_книгуПо якійсь невідомій причині мені одразу впало в око книга "Саторі" Срджана Срдича. Можливо через те, що її не так часто побачиш на полицях якихось магазів, або ж те, що якийсь перекуп забрав в мене її ботофермою на аукціоні в інсті (це знатно вивело з себе). Утім, зрештою, я її купив за сотку гривень і можу сказати кілька слів. Сама по собі робота дуже коротка, і по суті є такою собі оповіддю людини, яка шукає себе в поствоєнній Сербії. Читаючи я відчував себе так, ніби просто плив за течією своїх же думок, які постійно змінювалися й плуталися в мій певний період життя. За такого стилю оповіді дійсно відчувається, що це історія про самотню, травмовану людину, яка шукає свого шляху до самовизволення. Та й більше тут особливо нічого додати... треба читати. Роман цілком здатний віднайти шлях до душі багатьох читачів. Або ж нагадати їм про самих себе. Десь, або колись. Побачите десь за сотку як і я — беріть собі до бібліотеки, гарне чтиво. Це все для того, щоб розум у безперервному ваганні й русі дійшов до своїх крайніх меж, до глухого кута: потім стається вибух, саторі, просвітлення.