Піхотинець 3-го мехбату 93-ї ОМБр Вадим «Кирпич» під час штурму росіян на позиції на Костянтинівському напрямку отримав кулю в ногу. Вижив, але не міг сам ходити, нога боліла і дуже довго загоювалася. Вадимові скидали медикаменти та перевʼязки дронами, а товариші допомагали відновлюватися. «Кирпичу» кілька разів пропонували виїхати на НРК – за час його перебування на позиції рота @Radisnyi_93 3-го мехбату активно розвивалась в цьому. Та він відмовлявся і не наважувався сісти на робота. Ніби відчував, що шлях буде непростим. За пультом дрона сидів К2 – колишній піхотинець, товариш «Кирпича», з яким разом проходили БЗВП, а потім заходили на піхотні позиції. Перші два дрони доставити не вдалося: один НРК підірвався, інший підірвала ворожа FPV. Коли Вадима почали вивозити третім НРК, він підірвався на міні. «Кирпича» викинуло на землю. Товариші з найближчих позицій надали допомогу, а за пораненим відправили четвертий дрон. Повний сюжет – на YouTube-каналі 93-ї ОМБр за посиланням https://youtu.be/jTB0Aedaraw
«Дикі дрони» - це не лише про швидкість, точність та змагання серед топ-пілотів бойових бригад. Це ще й про своїх: зустрічі, знайомства, обмін досвідом та той рідкісний момент, коли можна хоча б трохи видихнути поруч із людьми, які розуміють тебе без слів.Тут змагаються, конструктивно сперечаються, тестують нові рішення, діляться досвідом і просто проводять час разом. Бо сильні підрозділи тримаються не тільки на техніці, а й на людях та зв’язках між ними.Для більшості «Дикі дрони», які цього року відбулися в Трускавці — це можливість перемкнутись із бойової роботи, побачити побратимів, обійняти рідних і згадати, що життя — це не лише війна.Такі події, підкреслює комбат ББС Black Raven "Дим", це ще й про спільноту. Про людей, які говорять однією мовою: дрони, бойова робота, ризик, досвід і постійний розвиток. Іноді кілька годин чи день-другий серед своїх дають більше сил, ніж довгий відпочинок. «Дикі дрони», співорганізатором яких вчетверте поспіль виступила 93-я бригада — якраз і про це теж.
Ось уже учетверте "Дикі дрони", одним із організаторів яких є 93-я ОМБр Холодний Яр, збирають топових пілотів бойових бригад. Цього разу дійство відбулося в курортному Трускавці.Змагання – це завжди про азарт і кокуренцію. Але, як підкреслює комбат ББС Black Raven 93-ї ОМБр "Дим", для наших пілотів це ще й спосіб ставати кращими щодня. Бо кожна секунда, кожен маневр і кожне правильне рішення потім конвертуються у знищену ворожу техніку й особовий склад. А ще "Дикі дрони" – це унікальна можливість релакснути в колі своїх побратимів і однодумців, водночас зустрітися з рідними і близькими, і предметно поспілкуватись з виробниками, надавши їм вкрай важливий фаховий фідбек безпосередньо з ЛБЗ. Щоб дрони були ще більш досконалими, пілоти – ще більш результативними, а небо над Україною – нашим!У FPV-перегонах перемогу святкував екіпаж 47-ї ОМБр, в командних змаганнях (Mavic, Shrike, Vampire) – 77 ОАеМБр. А переможцем у загальному командному заліку стала 93-я ОМБр Холодний Яр, яку представляв ББС Black Raven.
Донеччина. Позиції операторів FPV-дронів батальйону Black Raven 93-ї бригади Холодний Яр. Командир взводу із позивним "Крава" розмірковує про поняття "кіл-зона": «Це зараз вже кілометрів 30 від ЛБЗ. Російські FPV вже до Харківської області долітають через Донецьку. А ще є "Молнії", "Ланцети", що долають десятки кілометрів. Думаю, скоро такого поняття взагалі не існуватиме зовсім. Бо межі цієї кіл-зони розмиються. Все буде кіл-зона».На ЛБЗ біля Костянтинівки постійно відбуваються атаки противника. Та завдяки зусиллям хлопців зі світлин, а також ще величезній кількості потужних воїнів, 93-тя бригада утримує свою смугу вже довгий час, розбиває загарбників ще на підступах і буквально стоїть стіною перед російськими окупантами. Щоб дронарі ще ефективніше ліквідовували ворога, їм необхідна допомога. Підзаряди батальйон Black Raven – і твій донат перетвориться на додатковий ампер злості проти окупанта:Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/84qhrxEpUo Приват: https://next.privat24.ua/send/i496v
Існує кілька способів «прикрити» дорогу, якою їздять на позиції: мобільні вогневі групи, РЕБ, зенітні дрони-перехоплювачі. Та найефективніше прикриття навесні – це дощ. Саме його «запрошують» у «найвищого командування» всі, кому доводиться їздити небезпечними фронтовими дорогами. Й іноді «небесна канцелярія» милосердиться й надає такий необхідний захист.Користуючись погодою, бійці мобільної вогневої групи зенітного дивізіону 93-ї бригади Холодний Яр, показують, як виглядає дорога на Райське. Десятки понівечених дронами автівок, деяким не допомогла навіть броня. Інші – повні БК, який вигорів, але на диво не здетонував. Також показують «Шахед», що впав у ангари, але бойова частина залишилася цілою. Та коли дощ проходить, військовий транспорт знову потребуватиме захисту. Ви також можете долучитися до захисту автівок на прифронтових дорогах. Долучайтеся до зенітного дивізіону 93-ї ОМБр, який розширює кількість мобільних стрілецьких груп і екіпажів протиповітряних дронів.Дзвони у WhatsApp +380998770641
У цю неділю, 10 травня, ми відзначаємо День матері – свято, що за роки війни набуло для українців ще більшої цінності. Бо кожна з вас чекає, кожна молиться за свою дитину, за нашу перемогу та повернення додому.Дякуємо вам за небайдужі серця, силу, віру й любов, яка тримає навіть у найтемніші часи. За тепло, яке ви даруєте не лише своїм дітям, а й їхнім побратимам і посестрам.Окремі слова підтримки сьогодні матерям полонених і безвісти зниклих захисників. Тим, хто щодня живе надією та знаходить у собі сили чекати. І з болем схиляємо голови перед матерями, чиї діти загинули, захищаючи Україну. Їхній подвиг назавжди закарбований у пам’яті нашого народу, а ми, побратими, помстимось. Сьогодні матері холодноярців об'єднались, щоб підтримати одна одну, адже тягар боротьби за незалежність лягає й на тих, хто чекає на своїх воїнів, синів та доньок.«Обіцяємо, що ми не завершимо свій шлях, поки кожен з наших військовослужбовців не повернеться додому» – Олена Гергель, патронатна служба 93-ї бригади Холодний Яр.
До Дня піхоти командир 93-ї бригади Холодний Яр підполковник Шаміль Крутков привітав воїнів-холодноярців та вручив їм високі державні нагороди: орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, орден "За мужність" ІІ та ІІІ ступеня, медалі "За військову службу Україні" та "За врятоване життя". Також бійці отримали з рук командира відзнаки Міністра оборони України.«Для мене велика честь нагороджувати вас. Більшість з присутніх тут – це саме піхотинці або були у піхоті раніше. Багато хто з вас зараз вже має інший напрямок роботи, але продовжує таким чином підтримувати дії підрозділів, що виконують найскладніші завдання. Ці нагороди – лише невелика частина того, як держава може і має віддячити вам – тим, хто потрапив до армії у різний спосіб та зараз однаково сміливо й рішуче виконує свій обовʼязок. Кожен з нас знає, що найбільший тягар війни на собі несе саме піхотинець.Усім дякую за роботу! Пишаюсь стояти поруч!» – зазначив командир бригади. Вітаємо побратимів з Днем піхоти та з заслуженими нагородами. Ви – міць!
Близько сотні ворожих крил знищує в середньому на місяць позиція «Музики» та «Студента»! Вони є пілотами дронів-перехоплювачів роти безпілотних авіаційних комплексів «Радість» 93-ї бригади Холодний Яр. Бійці працюють почергово: один споряджає дрон та виступає штурманом, іншій – керує перехоплювачем. Потім міняються, щоб робота була більш цікавою та різноманітною.«Музика» у цивільному житті працював концертмейстером в музичній школі. Виступав разом з дітьми, допомагав навчитися грати в ансамблі, слухати себе та інших під час виконання музики. «Я пояснював, як дітям грати разом, як співпрацювати так, щоб отримати потрібний результат. Діти з різних класів. З першачками – найпростіші мелодії, зі старшими дітьми могли грати Скорика, Список Шиндлера, концерт Вівальді», – каже «Музика». У вільний від вильотів час він читає книги та стрімить на ютубі.«Студент» служить в 93-й бригаді з вересня 2021-го року. З трансформацією війни замінив зенітний ракетний комплекс на пульт та дрони. Сам з Покровська. «Війна дуже малими кроками підібралась до мого міста. Спочатку це були віддалені звуки з Донецького напрямку, і вже під час моєї служби на контракті війна підібралась до мого дому. Я заздалегідь вивіз своїх рідних. Пояснив: якщо хочуть жити, то потрібно виїхати зараз. Дуже багато випадків, коли люди затягують свої виїзди. І тоді вийти можна лише в пішому порядку самому».
Полонений розридався під час інтервʼю- хотів обійняти сімʼю. Нещодавно мережу облетіли фотографії трьох піхотинців 93-ї бригади Холодний Яр, які більше 7-ми місяців тримали позиції на «нулі» біля Костянтинівки.Серед трьох піхотинців особливо запам’ятався 21-річний хлопець із позивним «Жид». Це військовий з батальйону «Алькатрас», який воював у складі 3-го механізованого батальйону. Незадовго до свого довготривалого заходу на піхотні позиції «Жид» разом з більш досвідченим «Студентом», зенітником батальйону, здійснили коротку вилазку. Під час неї військовим вдалося взяти в полон двох окупантів на позивний «Ардір» і «Большой». Коли росіяни побачили українських військових, покидали зброю, добровільно здалися, і ще добу відповідали на рацію командирам під дулами автоматів. Полонені поскаржилися на своїх командирів, які тримали їх на позиціях попри поранення. Дивіться нове відео на Youtube-каналі 93-ї бригади Холодний Яр, коментуйте, поширюйте відео і ставте вподобайку: https://youtu.be/6Pi1onlpyGI
Зберігаємо та шануємо пам’ять про наших полеглих Героїв із проєктом "Пам’ять в обличчях".Аліна Карнаухова, керівниця патронатної служби 93-ї ОМБр: «Родини загиблих холодноярців, які захищаючи нашу землю, віддали свої життя, згадують про своїх батьків, синів та донечок, чоловіків та дружин. Ми щиро вдячні ідейним натхненникам цього проєкту за те, що вони зберігають одне з найцінніших – Пам'ять».«Наш проєкт – це не лише про пам’ять. Ми допомагаємо закривати потреби тим, хто продовжує боротьбу. Ми не маємо права забувати про полонених – вони чекають і заслуговують бути почутими і бути в Україні, на рідній землі. І водночас ми дякуємо нашим воїнам, які просто зараз боронять Україну. Пам’ятаємо загиблих, підтримуємо Героїв, і боремося за тих, хто ще не вдома» – Валерія Яцик, співзасновниця проєкту.Мілана Каткова, співзасновниця: «Дякую долі, що звела мене з Валерією, і ми стали з нею одним цілим. Дякую нашій команді за те, що ми разом».Схиляємо голови перед загиблими побратимами та посестрами. Пам’ятаємо.
TGLIST.COM.UA
