Часопис "Гетьманат"

Період «Гетьманщини» був часом заспокоєння та вмиротворення Україна — так принаймні здавалося київським мешканцям, які спостерігали за тим, як життя поступово входило у свою колію, у своє безтурботне русло..Почалося мирне обивательське існування-буття майже довоєнного побуту, — довоєнне життя воскресити було неможливо! — Ніхто нас не обстрілював, ніхто не обшуковував, не заарештовував; мешканці не ховались у підвалах, відвідували ресторани, ходили в театри і в гості, — одне слово, жили так, як уже відвикли. Вибори гетьмана доручили союзові великих землевласників, так званих хліборобів. У союзі хліборобів значну роль відігравав мій дідусь, і я добре пам'ятаю його розповідь про урочисті вибори Гетьмана всієї України.Називалися різні імена кандидатів у гетьмани, але найнаполегливіше всього два імені — князя Кочубея і Скоропадського. Після відмови князя Кочубея не залишилося іншого кандидата, крім колишнього командира Кінної Гвардії, генерала Скоропадського, якому урочисто вручили гетьманську булаву"— Серж Лифар.Існують суттєві сумніви щодо правдоподібності свідчень Лифара, але вони все ж доволі цікаві. Вибір між Скоропадським і Кочубеєм фактично був вибором в межах однієї сім'ї, через тісні шлюбні зв'язки.Телеграм| Ютуб| Inst| X 🇺🇦

Весна 1918 — час, коли дим невизначеності труїв легеніХиткий лад УНР влаштовував лише його очільників — членів українських соціалістичних партій, але точно не населення. Для бідних політика була занадто буржуазна, для заможних — грабіжницькаТоді ідеологія панувала над панування ідеології над здоровим глуздом та політичних інтересів над національним, допоки героїчно просувалось українське військоСьогодні ми знаємо, що плани Центральної Ради на соціалізацію землі принесли би тільки економічний занепад, вже не кажучи, що цього категорично не хотіли німці — фактичні господарі становища та гаранти існування України знайомо?Тоді Україна вже пережила виснажливу війну, революцію та першу хвилю багряного тероруЦе мало скінчитись. Але у німців не стало на це мужності та ресурсів. Тоді українці це зробили самі. В особі Скоропадського українці шукали прояв державної традиції, спадковості, повернення до витоківЯк висловився В'ячеслав Липинський, пригноблені, але завзяті українські люди хотіли врятувати свою працю і культуру рідної земліТак і стався переворот 29-30 квітня. Дякуємо, Гетьмане!Телеграм| Ютуб| Inst| X 🇺🇦

"По уступленню з Гетьманства, як відомо, Гетьман Павло опинився в Берліні. Здавалось би, після образ, нанесених своїми, українцями що повалили всю будівлю вимріяної віками Держави, Гетьман Павло мав би заспокоїтись і відійти від політичної діяльности..Ні, гетьман Павло знову уболіває за долю України. Організовує гетьманський рух, Українську Громаду в Берліні, організовує в Берліні Український Науково-Дослідний інститут, протестує проти кривди Українського Народу.. Коротше — далі серед українців, і знову для України.І робив все це без галасу, без биття себе в груди й закликання в "щирості", без зепальних промов, а ділом охороняв інтереси Нації. Як тверезий державний муж, стояв, як та скеля, об яку розбивались усі німецько-власівські провокації. На жаль, не час і не місце про це писати, але історія Йому цього не забуде.Пройдуть ще роки, народ позбудеться соціалістичного чаду і в дорозі до Визволення не забуде про його тлінні останки. На них, у центрі Української Самостійної Держави, воздвигне пам'ятник Великому Гетьманові Павлові рядом з пам'ятниками великих Гетьманів Богдана й Івана. Бо вони творили однаково велике Діло для Українського Народу."— Доктор Дмитро Левчук, "Гетьман Павло Скоропадський в світлі історичних фактів". 1952 р.Телеграм| Ютуб| Inst| X 🇺🇦

"Ми пили, близько години розмова йшла виключно щодо загальних питань, що не мали політичного значення. Я навіть не згадаю про що говорив Гінденбург, що більше розповідав про власну службу, за чим я поїхав з ним на вокзал, де ми й попрощались."— Згадував Скоропадський про особисту розмову з фельдмаршалом Паулем фон Гінденбургом.Як двоє учасників Великої Війни, співбесідники бачили Східний фронт, зокрема катастрофу росіян при Танненберзі з двох протилежних сторін.Олена Отт-Скоропадська згадувала: "Батька скрізь приймали як главу держави України, з відповідними почестями й великими церемоніями, до яких йому ще треба було звикнути." Особистій розмові Гінденбурга та Скоропадського передував візит гетьмана в штаб:"Після сніданку Гінденбург запросив мене, Людендорфа і Берхема в окрему кімнату, де протягом години ми вели розмову. Я говорив з Людендорффом, а Гінденбург більше мовчав і давав заключення. Берхем же, оскільки я погано володів німецькою, в деяких випадках перекладав з французької мої слова Людендорфу, котрий французькою не розмовляв.Мова йшла спершу про більовиків. Людендорф, а особливо Гінденбург висказались проти більшовицької політики*. Я доводив, що необхідно правильно формувати Особливий корпус армії. Вони з цим погодились. Ціллю цією армії був би рух на північ.Що стосувалось української регулярної армії, вони зрозуміли, що я правий.. Вони обіцяли повну підтримку. Торкнулися інших формувань, зокрема Південної і Астраханської армій. Гінденбург вважав, що було би краще, якби Україна взяла їх під опіку. Я погодився. По всім пунктам я отримав позитивну відповідь. Загальне враження було, що справи в них кепські, але повний спокій."(Візит Скоропадського відбувався у вересні 1918, гетьман по суті вперше відвідав західний фронт)* — після поразки Німеччини, Гінденбург став опорою та символом для правих та реваншистських сил. У 1918-19 роках фельдмаршал всіма силами намагався стримати армію від збільшовичення та поширення солдатських рад.Телеграм| Ютуб| Inst| X 🇺🇦

Килим з ескізом Кричевського з гербом гетьмана ПолуботкаЦей ескіз Василь Кричевський виконав у 1913 році. Його зображення нам відоме завдяки випуску журналу L'art de l'Ukraine того ж року. В 1918 році цей килим згорів у квартирі Кричевських, разом з його колекцією українського мистецтва. Тоді, 7 лютого, більшовики грозились обстріляти дім Грушевського (де і жили Кричевські).До цього, в дохідному будинку створили Оборонний комітет. Зранку 7 лютого Грушевський запросив охорону до себе на сніданок. Спомин про це написав А. Берегулька:Після гостини, він показав нам своє велике помешкання, водив нас по всіх кімнатах та показував нам різні збірки й цінні речі історичного значення, ще з доби Трипільської культури, Скитів, Сарматів та старовинної Ґелянської культури. Показав нам килим Полуботка, багату й велику бібліотеку та свої рукописи історії Руси-України. Посилання: Г. Кондаурова. «Ніякі сили вже тепер не вернуть його...»: трагедія дому Грушевських за спогадами сучасників.Телеграм| Ютуб| Inst| X 🇺🇦

"Фонтан замість Пам'яті"Пост Олександра Алфьорова: Київська влада вирішила поставити фонтан на місці пам’ятника Леніну.Я щиро дякую благодійникам, які прекрасно розуміють, що Київ – це не просто місто, Київ – це Столиця Незалежної Держави, яка веде криваву війну з окупантом. І саме в цей час, як ніколи, нам необхідно дуже уважно і ретельно розставляти свої маркери ідентичності та вибудовувати міцний кордон пам’яті та меморіалізації. А тут – фонтан. Для мене – це як перейменувати вулицю Леніна на Абрикосову. Ну, щось нейтральне, все-одно – потім ще якась влада буде, друга, третя. Чого возитись? Наробимо сірих зон. А свідомість молодого покоління – хай в школі гартується.Нагадую, Київ – це не просто тисячолітнє місто – це Столиця. Місце, де влада Києва бачить фонтан – це центр Столиці, це серце України. Відповідальність тут – неймовірна. Кожне подібне місце в Києві має бути гармонійно вписане у загальну концепцію! А не затикане нейтральністю, яка в сучасних умовах дорівнює безвідповідальності та, насправді, потуранню окупанту, який дуже прагне от цієї мовчазної та сірої України. У мене, як і у багатьох є свої персональні думки, що має бути на місці Леніна. Я про це говорив публічно. Повторю. Один кінець бульвару Шевченка, де раніше був пам’ятник Щорсу, виходить на вулицю Петлюри. А цей- на Бессарабку та вулицю Скоропадського. В центрі бульвару є пам’ятник Грушевському. Тобто, для Столиці є прекрасна артерія, яка б меморіалізувала Добу Незалежності України 1917-1920: створення пам’ятника Петлюрі, де раніше був Щорс, та пам’ятника Скоропадському, де раніше був Ленін. В центрі вже є Грушевський. Але, це моя думка, і вона має бути однією з багатьох, які будуть представлені на публічному обговоренні і подальшому конкурсі.Як Голова експертної групи з дерусифікації в Києві – мені цей крок незрозумілий, бо не вписується у стратегію наречень в Києві, де, як я думав, ми були одним із флагманів в Україні. Як киянин у 5 поколінні – вважаю це рішення дивним. Як Голова Українського інституту національної пам’яті – вважаю це рішення небезпечним.Телеграм | Ютуб | Inst | X 🇺🇦

"Створити добробут в Україні за теперішніх умов можна тільки відокремившись від Росії", – міністр фінансів Української Держави Антон Ржепецький📜 Професор, голова МЗС Дмитро Дорошенко згадував про нього наступне: “По своїй вдачі Антон Карлович був людина дуже експансивна, палка й часто нестримана.Його задерикувата вдача, доволі різкий спосіб поводження й розмови робили його не дуже приємним партнером.. Але поруч із цим, це була високо чесна і порядна в громадському розумінні людина. Мені дуже імпонувала його дбайливість про добробут Української Держави, та завзятість, з якою він обстоював українські фінансові інтереси під час переговорів з німцями.Особливо ж подобалась мені позиція Ржепецького в справі наших окраїн, його, так би мовити, український імперіалізм, який виявлявся особливо в кримському питанні, коли він дуже підтримав мене щодо проведення економічної блокади Криму.. Ржепецький заявив: “Не можна навіть й уявити собі, як наша держава може існувати без Криму”Телеграм| Ютуб| Inst| X 🇺🇦

"10 європейських лідерів зібрались на приватну вечерю, усамітнившись в Музеї Маннергейма — будинку лідера Фінляндії Густава Маннергейма.В інтер'єрі сорокових років, увішаному мисливськими трофеями регента, лідери семи країн включно зі Сполученим Королівством, Швецією, Фінляндією та Норвегією обговорювали занепале становище НАТО. Вони всі погодились, що випади Трампа в соцмережах стають все гіршими та гіршими. Але вони вирішили, що не можуть піти на вимоги Президента США вступити у війну проти Ірану.Ця вечеря відбулась після саміту Об'єднаних Експедиційних Сил — оборонного альянсу країн Північної Європи під очільництвом Сполученого Королівства. Сили цих країн мали б бути застосовані найшвидше в ситуаціях, коли стаття 5 не застосовується."— видання POLITICOПан Регент, Маннергейм, цілком підходящий символ об'єднаної Європи."Фортеці, гармати та іноземна допомога марні, доки кожен не усвідомить, що саме він стоїть на захисті своєї країни." — Карл Еміль Густав МаннергеймТелеграм| Ютуб| Inst| X 🇺🇦

🇺🇦"На межі 1750-х та 1760-х років Кирило Розумовський у повній мірі проявив себе, як зрілий державний діяч.. Зі своєї резиденції у Глухові Кирило Розумовський розгорнув програму масштабних перетворень у дусі Просвітництва, зокрема судову та військову реформи.У Гетьмана були далекосяжні наміри щодо майбутнього Гетьманщини та її збройних сил. Протягом короткого періоду змінились вимоги до матеріальної і бойової готовності українського війна. Усі виборні козаки старшина, мали відтоді бути завжди "во всякой подлежащой им воинской доброте и исправности".Знаменним виявився 1757 р., коли гетьман впровадив реформу вишколу козацьких команд. До того часу сотники проводили вишкіл козакам на власний розсуд, не маючи настановлення зверху.Сміливі, рішучі і масштабні перетворення у козацькій державі, що вели до зміцнення позицій гетьмана, старшини та політичної незалежності Гетьманщини стали фатальними для української автономії, прискоривши її ліквідацію..— Історик Денис Тоїчкін.Телеграм| Ютуб| Inst| X 🇺🇦

"Беручи на себе владу, Павло Скоропадський усвідомлював, що бере водночас велику моральну відповідальність перед тими, хто піде за ним.Гетьман позиціював себе безкомпромісним супротивником більшовизму. У цьому була одна з найбільш суттєвих його відмінностей від лідерів українських соціалістичних партій.Павло Скоропадський констатує у своїх «Споминах», що його «українська діяльність» розпочалася від 25 червня 1917 року з початком українізації 34 корпусу. Саме в ході українізації цієї військової частини він став «свідомим українцем» і продемонстрував намір співпрацювати із Центральною Радою.Павло Скоропадський фактично своїми військовими знаннями й досвідом служив українській державній справі. Він не мав жодних політичних аспірацій чи персональних амбіцій, однак не допустив утрати влади Центральною Радою. Без Павла Скоропадського ця інституція була б знищена вже в листопаді 1917-го, а період Центральної Ради трактувався б як дрібний епізод «російської буржуазної контрреволюції». Чин Павла Скоропадського органічно влився в процес політичної реанімації української аристократії, яка перехопила в українських соціалістів ініціативу державотворення й поставила її над партійно-політичними програмами."— Тетяна Осташко. Український ТижденьТелеграм| Ютуб| Inst| X 🇺🇦