Часопис "Гетьманат"

Грегор Розумовський — талановитій молодіВ рамках Форуму національної молоді, учасники завітали до Батурина, де їх зустрів гетьманич і голова дому Розумовських, наш добрий друг Грегор.🏫 Гості палацу — молоді вчені, переможці всеукраїнських та міжнародних олімпіад, молодь з найвищими результатами НМТ.Спадкоємець гетьмана розповідав про історію роду, важливість цінностей та традицій, невід'ємність України в просторі Європи, роль молоді у розвитку держави.Для мене важливо бути тут і бачити молодих людей, які формують Україну завтрашнього дня. Минуле не потрібно копіювати. Його потрібно знати, щоб брати з нього те, що допоможе майбутньому. — зазначив граф Грегор Розумовський.Вже довгий час пан Грегор підтримує ініціативи, що залучають молодь та відкривають для неї українську історію, зокрема творчий конкурс РОЗУМфест.👑 Так він продовжив традицію Гетьманича Данила, який багато уваги у своїх візитах та виступах надавав українській молоді, розкиданій на той час по емігрантським громадам.Від нашої молоді залежатиме майбутнє нашого Народу. Треба найперше допомогти нашій молоді здобути якйнабільше знання, потрібне для побудови Держави.Наша молодь має бути охоронена від тих помилок, зроблених тими українцями, що бралися керувати долею України у 1917 р. Здобувати і відбудовувати Українську Державу треба на основі ґрунтовного знання нашої минувшини та реального підходу до суворої дійсності. — З промови гетьманича Данила у Нью-Йорку.Телеграм |Ютуб | Inst | X 🇺🇦

👨🏻‍🌾 Блокада 1918-2026Становище окупованого кримського півострову вже практично слід охрестити економічною блокадою. Українські дрони перерізали сухопутний шлях окупованим приазов'ям, тримають під прицілом Чонгар та "Кримський міст".Вже два тижні окупаційна влада не здатна зарадити дефіциту палива, спричиненого також ударами по НЕФТЕБАЗАМ. Альтернативний шлях, морем, також не вийшло наростити за цей час, а неможливість заправити автомобіль змушує покидати півострів.Не дивно, що занепад Криму стався настільки стрімко, адже абсолютно те саме було в 1918 році.Хоча Крим не належав Україні, саме вона несла ряд витрат за експлуатацію залізниці, пошти та телеграфу, і навіть таких деталей, як утримання кінських депо. Крим фактично не може існувати без нас. Нарешті, наша рада міністрів постановила зупинити економічні зв'язки з цим новим урядом. — зі Споминів Павла Скоропадського.Юридичне оформлення блокади у 1918 році створив голова МЗС, Дмитро Дорошенко:"Сулькевич почав боротися з "українською пропагандою", переслідуючи українофільські газети й громади, забороняючи приймати телеграми українською мовою. Тоді правительсво рішило вжити репресій. Рада міністрів прийняла проєкт про економічну блокаду Криму. Було проголошено "митну війну".За пару тижнів ціни на всі продукти страшенно підскочили. Урожай почав гнити без консервування, вивозити не було як. Німці звернулись до українськогон уряду, прохаючи зняти блокаду в інтересах кримського населення. Уряд генерала Сулькевича скапітулював. До Київа прийшла від нього телеграма, що він готовий на переговори про об'єднання з Україною."(За книгою Д. Дорошенка "Історія України 1917-1923 рр. Т.2.")Телеграм |Ютуб | Inst | X 🇺🇦

В 1918 році Україна призначила свого посла до Берліну, ним став Федір Штейнгель, українсько-німецького походження.🏫 Він вже був відомий своєю меценатською справою. В 1892 році він успадкував придбаний батьком маєток в Городку, де відкрив училище для сільських дітей, лікарню, читальню, лазню, пожежну частину та відомий музей. До Першої Світової він фінансував археологічні розкопки курганів на Волині.В міжвоєнний період Штейнгель повернувся до Городка, де відновив школу і продовжив допомагати громаді. В 1939 році місцеві селяни допомогли барону евакуюватись від наступу військ Сталіна."Живучи з дитячих років у маєтку Городок Рівненського повіту Волинської губернії, я цілковито зріднився з цією місцевістю та її людністю, відтак інтереси цього краю стали мені близькими. Цікавлячись навколишніми явищами життя й природи, а також минулим Волині, я дивувався, як мало даних про її історію та етнографію можна знайти як у літературі, так і в різних музеях... Тим часом... моє око не могло не помітити, що з наукового погляду Волинь є надзвичайно цікавим краєм. Спершу я подумав за можливості зібрати відомості й колекції, пов’язані з питаннями Волині, які мене цікавили, проте ця думка ще не набула чіткої форми"— Розповідав про своє життя Федір Штейнгель"Я висунув кандидатуру барона Штейнгеля, людини, яка свою прихильність до української національної справи засвідчила цілими роками громадської й культурно-національної діяльності. За найцінніше в Ф. Р. Штейнгелю я вважав його ідеальну громадську чесність, вірність обов’язку і взагалі ті високі особисті прикмети, які робили з нього таку рідкісну, на жаль, у наш час постать справжнього джентльмена— Обґрунтовував призначення Штейнгеля Дмитро Дорошенко, голова МЗС Української Держави."Телеграм| Ютуб| Inst| X 🇺🇦

"Я — український літератор, репресований за політичними мотивами в січні 1972 р.Я ратував за демократизацію — це було оцінено як спроба оббрехати радянський лад; моя любов до рідного народу, моя занепокоєність кризовим станом української культури були кваліфіковані як націоналізм; моє несприйняття практики, на ґрунті якої виріс сталінізм, беріївщина та інші подібні явища, сприйняли як злісну брехнюРепресії 1972 р. показали, що в дискусії з українськими "дисидентами" влада не знайшла нічого переконливішого, ніж насилля. А умови табору переконали в тому, що що простір цього насилля не знає меж. Рік тому я вже був на межі смерті Годі й казати, наскільки ці факти різко протирічать декларованим в СРСР принципам гуманності та правопорядку, наскільки протирічать закону та гельсинським рішенням.. я переконався, що репресивні органи в обличчі КДБ при Раді Міністрів УРСР прямо мене штовхають до відмови від радянського громадянства. Це можна зрозуміти: я ж український патріот, а так мені гарантована пожиттєва опіка слідчих службЗаявляю: залишатись підданим СРСР більше не вважаю можливим, тому прошу видворити мене за межі країни, в якій мої права людини зневажені таким безцеремонним чином"— Василь Стус. З листа до "президиума верховного совеа СССР. 1976."Телеграм| Ютуб| Inst| X 🇺🇦

"Палко любив Україну, не лиш як країну зі щільними полями і чудовим кліматом, але і зі славним історичним минулим.Кращі моменти свого дитинства я провів у Волокитному Глухівського повіту Чернігівської Губернії, що належало моєму діду по матері Андрію Михайловичу Миклашевському.Маєток цей був універсалом Мазепи визнаний за предком мого діда, стародубським полковником Михайлом Андрійовичем Миклашевським. Я багато їздив Україною, і думаю, що в плані місцерозташування це було одне з найкрасивіших маєтностей".— Гетьман Павло СкоропадськийПерший раз в історії України — поняття "Україна" стало означати ціле — у всіх його класах — місцеве громадянство, а не тільки один його "уділ", одну його "віру", якийсь один його "народ" чи якусь одну його "націю". Тому перший раз в історії України могла з'явитись хоч на хвилину Законність, Маєстатичність і Загальність імени українського — Української Верховної Суверенної Влади.— Ідеолог українського консерватизму, В'ячеслав Липинський.Телеграм| Ютуб| Inst| X 🇺🇦

Славетне УНСО - в складі «Реваншу»!У 1990-х роках, коли українська держава лише ставала на ноги, активісти УНСО брали участь у національно-визвольному русі, відстоювали українські інтереси та тримали стрій на пострадянському просторі, де протистояли російському впливу та військовим інтервенціям. Події Революції гідності стали логічним продовженням цієї боротьби. З початком російської агресії у 2014 році, члени УНСО одними з перших долучилися до захисту України на сході. Протягом років організація не припиняла діяльності: її учасники здобували бойовий досвід, проходили підготовку та прийняли бій під час повномасштабного вторгнення у 2022 році.Сьогодні УНСО виходить з тіні, та оголошує про формування окремої роти у складі тактичної групи «Реванш» Міжнародного легіону ГУР МО України. Великий досвід організації помножений на зухвалість молодих реваншистів дасть свої результати на полі бою, які ви побачите зовсім скоро!УНСО до штурму!Переходь за посиланням нижче на анкету для вступу.Приєднуйся до підрозділу • Тактична Група «Реванш» • Instagram • YouTube • X

Період «Гетьманщини» був часом заспокоєння та вмиротворення Україна — так принаймні здавалося київським мешканцям, які спостерігали за тим, як життя поступово входило у свою колію, у своє безтурботне русло..Почалося мирне обивательське існування-буття майже довоєнного побуту, — довоєнне життя воскресити було неможливо! — Ніхто нас не обстрілював, ніхто не обшуковував, не заарештовував; мешканці не ховались у підвалах, відвідували ресторани, ходили в театри і в гості, — одне слово, жили так, як уже відвикли. Вибори гетьмана доручили союзові великих землевласників, так званих хліборобів. У союзі хліборобів значну роль відігравав мій дідусь, і я добре пам'ятаю його розповідь про урочисті вибори Гетьмана всієї України.Називалися різні імена кандидатів у гетьмани, але найнаполегливіше всього два імені — князя Кочубея і Скоропадського. Після відмови князя Кочубея не залишилося іншого кандидата, крім колишнього командира Кінної Гвардії, генерала Скоропадського, якому урочисто вручили гетьманську булаву"— Серж Лифар.Існують суттєві сумніви щодо правдоподібності свідчень Лифара, але вони все ж доволі цікаві. Вибір між Скоропадським і Кочубеєм фактично був вибором в межах однієї сім'ї, через тісні шлюбні зв'язки.Телеграм| Ютуб| Inst| X 🇺🇦

Весна 1918 — час, коли дим невизначеності труїв легеніХиткий лад УНР влаштовував лише його очільників — членів українських соціалістичних партій, але точно не населення. Для бідних політика була занадто буржуазна, для заможних — грабіжницькаТоді ідеологія панувала над панування ідеології над здоровим глуздом та політичних інтересів над національним, допоки героїчно просувалось українське військоСьогодні ми знаємо, що плани Центральної Ради на соціалізацію землі принесли би тільки економічний занепад, вже не кажучи, що цього категорично не хотіли німці — фактичні господарі становища та гаранти існування України знайомо?Тоді Україна вже пережила виснажливу війну, революцію та першу хвилю багряного тероруЦе мало скінчитись. Але у німців не стало на це мужності та ресурсів. Тоді українці це зробили самі. В особі Скоропадського українці шукали прояв державної традиції, спадковості, повернення до витоківЯк висловився В'ячеслав Липинський, пригноблені, але завзяті українські люди хотіли врятувати свою працю і культуру рідної земліТак і стався переворот 29-30 квітня. Дякуємо, Гетьмане!Телеграм| Ютуб| Inst| X 🇺🇦

"По уступленню з Гетьманства, як відомо, Гетьман Павло опинився в Берліні. Здавалось би, після образ, нанесених своїми, українцями що повалили всю будівлю вимріяної віками Держави, Гетьман Павло мав би заспокоїтись і відійти від політичної діяльности..Ні, гетьман Павло знову уболіває за долю України. Організовує гетьманський рух, Українську Громаду в Берліні, організовує в Берліні Український Науково-Дослідний інститут, протестує проти кривди Українського Народу.. Коротше — далі серед українців, і знову для України.І робив все це без галасу, без биття себе в груди й закликання в "щирості", без зепальних промов, а ділом охороняв інтереси Нації. Як тверезий державний муж, стояв, як та скеля, об яку розбивались усі німецько-власівські провокації. На жаль, не час і не місце про це писати, але історія Йому цього не забуде.Пройдуть ще роки, народ позбудеться соціалістичного чаду і в дорозі до Визволення не забуде про його тлінні останки. На них, у центрі Української Самостійної Держави, воздвигне пам'ятник Великому Гетьманові Павлові рядом з пам'ятниками великих Гетьманів Богдана й Івана. Бо вони творили однаково велике Діло для Українського Народу."— Доктор Дмитро Левчук, "Гетьман Павло Скоропадський в світлі історичних фактів". 1952 р.Телеграм| Ютуб| Inst| X 🇺🇦

"Ми пили, близько години розмова йшла виключно щодо загальних питань, що не мали політичного значення. Я навіть не згадаю про що говорив Гінденбург, що більше розповідав про власну службу, за чим я поїхав з ним на вокзал, де ми й попрощались."— Згадував Скоропадський про особисту розмову з фельдмаршалом Паулем фон Гінденбургом.Як двоє учасників Великої Війни, співбесідники бачили Східний фронт, зокрема катастрофу росіян при Танненберзі з двох протилежних сторін.Олена Отт-Скоропадська згадувала: "Батька скрізь приймали як главу держави України, з відповідними почестями й великими церемоніями, до яких йому ще треба було звикнути." Особистій розмові Гінденбурга та Скоропадського передував візит гетьмана в штаб:"Після сніданку Гінденбург запросив мене, Людендорфа і Берхема в окрему кімнату, де протягом години ми вели розмову. Я говорив з Людендорффом, а Гінденбург більше мовчав і давав заключення. Берхем же, оскільки я погано володів німецькою, в деяких випадках перекладав з французької мої слова Людендорфу, котрий французькою не розмовляв.Мова йшла спершу про більовиків. Людендорф, а особливо Гінденбург висказались проти більшовицької політики*. Я доводив, що необхідно правильно формувати Особливий корпус армії. Вони з цим погодились. Ціллю цією армії був би рух на північ.Що стосувалось української регулярної армії, вони зрозуміли, що я правий.. Вони обіцяли повну підтримку. Торкнулися інших формувань, зокрема Південної і Астраханської армій. Гінденбург вважав, що було би краще, якби Україна взяла їх під опіку. Я погодився. По всім пунктам я отримав позитивну відповідь. Загальне враження було, що справи в них кепські, але повний спокій."(Візит Скоропадського відбувався у вересні 1918, гетьман по суті вперше відвідав західний фронт)* — після поразки Німеччини, Гінденбург став опорою та символом для правих та реваншистських сил. У 1918-19 роках фельдмаршал всіма силами намагався стримати армію від збільшовичення та поширення солдатських рад.Телеграм| Ютуб| Inst| X 🇺🇦