UNION

📌 «Достатньо хороше батьківство» - це золота середина між байдужістю та недосяжною ідеальністю.«Достатньо хороші» батьки - це не ті, хто робить правильно. Це ті, хто іноді помиляється, іноді реагує різко, але потім повертається. Дивиться на дитину, слухає дитину, чує її. І ніби каже: «Я з тобою, навіть, коли ми непорозумілися». 📌 Щоб краще зрозуміти повернемося до ситуації на майданчику.▫️ «Ідеальна мама» намагається все пояснити без жодної емоції, стримує себе, береже  «обличчя». Однак напруга в середині росте. Руйнується близкість з дитиною.▫️ «Погана мама» може проігнорувати бажання дитини або просто різко накричати і піти. Контакт розірваний.▫️ «Достатньо хороша мама»  спочатку може роздратуватися, признати своє роздратування (дозволити бути собі неідеальною). Потім заспокоїтися і сказати: «Я розумію, що ти засмучений, що треба закінчити гру. Але нам вже треба йти».Дитина бачить, що відчувати емоції - це нормально. Конфлікт не руйнує стосунки, мама поруч і зберігає такий важливий для них обох контакт. Зберігається відчуття безпеки навіть у недосконалому світі. Це про живі стосунки, які готують до реального життя.👤 Автор: Наталія Прожога

3 ознаки, що ви заборонили собі втомлюватися:📌 Проблем немає, а симптом єНе усвідомлена втома осідає в тілі симптомом: постійна головна біль, часті захворювання, порушення сну. Коли психіка не витримує, вона вимагає більшої уваги до тілесності і тоді єдиним звичним способом стає адаптація через хворобу.📌 Чи маю я право на відпочинок?В адаптації «сильного»  відпочинок сприймається як пряма загроза успіху. В середині формується жорстка зв’язка: «я цінна, поки витримую», тому пауза може викликати тривогу чи провину. Виникає внутрішній діалог: «ще трохи», але «потім» не настає. Відпочинок не інтегрований як базова потреба, він сприймається як винагорода, яку треба заслужити.📌 Я потрібен іншим, але чи потрібен я собі?Зовні це виглядає як турбота та емпатія, але всередині часто є розрив: складно відповісти на просте «як я зараз?» Підтримка інших стає способом залишатися в контролі і не зустрічатися з власною вразливістю. Просити допомогу — небезпечно, бо це порушує звичне «я справляюся». І тоді допоки я потрібен іншим, мені не потрібно зустрічатися з власними переживаннями.

Робота з пасивною агресією по методу відомого психолога Карен Хорні✔️ Визнати свою ворожістьВажливо усвідомити, що злість і агресія - це природні емоції✔️ Злитися не означає бути поганою людиною.Агресія може бути творчою, якщо використовувати її для встановлення кордонів, захисту своїх інтересів і вираження своїх потреб.✔️ Викрити свої захисні механізмиЯк саме ти ховаєш свою агресію?Через тривогу?Через почуття провини?Через пасивно-агресивну поведінку?Якщо ви помічаєте ці стратегії, значить,ви починаєте усвідомлювати свою витіснену злість.✔️ Дозволити собі висловлювати агресію екологічноВчитися говорити про свої бажання прямо, а не через саботаж чи маніпуляції.Розвивати навички асертивності (говорити «ні», відстоювати свої кордони без агресії).Усвідомлювати, в яких ситуаціях тобі хочеться придушити агресію, а в яких - висловити її конструктивно.✔️ Працювати з тілесними зажимамиПригнічений гнів часто накопичується в тілі (затискачі в щелепі, напруга в шиї та спині, головний біль).Важливо опрацьовувати пригнічені емоції через рух, дихальні практики, тілесну терапію

За цей рік ми багато разів ловили себе на думці: цифри не плачуть, не тремтять і не мовчать у слухавці.Але за кожною з них — жива людина, її біль, втрати й надія.За підсумками року в наш психологічний центр звернулося 479 людей.402 з них змогли зайти в терапію.Це означає — 402 історії, у яких було достатньо довіри, щоб сказати: «Мені важко. Я більше не можу сам/сама».Ми надали 1522 години безкоштовної терапії.Години, у яких були сльози після похорон, тиша після дзвінка з фронту, панічні атаки в укриттях, вина тих, хто вижив, і виснаження, яке не лікується сном.Години, де люди знову вчилися дихати.Ми провели 12 групових супервізій для нашої команди.Бо психолог у війні — теж людина.І якщо ми не тримаємо одне одного, ми не зможемо тримати тих, хто приходить до нас по опору.Ми провели 24 навчання для психологів від центру.І оплатили навчання для наших фахівців на 48 000 грн — навіть тоді, коли самі працювали на межі ресурсів.Тому що допомога в умовах війни не може бути «якось».Вона має бути професійною, безпечною і глибокою.Наші психологи пройшли 1250 годин додаткового навчання.1250 годин, щоб краще розуміти травму війни, втрати без прощання, хронічний стрес, тілесні реакції, дисоціацію, провину й страх за майбутнє.Ми щодня стаємо кращими не заради галочки чи статусу.Ми вчимося, бо українці не мають часу чекати, поки хтось «дозріє» до професійності.Бо війна не робить пауз.Бо біль не відкладається на потім.Ми поруч із тими, хто втратив дім.З тими, хто чекає.З тими, хто повернувся з фронту.З тими, хто живе між сиренами, евакуаціями й нескінченними втратами.І якщо підсумувати цей рік одним реченням —ми не просто працювали. Ми тримали.Тримали людей.Тримали команду.Тримали простір, у якому можна було не бути сильним.І будемо тримати далі.Бо ця війна — не тільки про зброю.Вона і про психіку.І про те, чи зможемо ми залишитися живими всередині.

Супервізія — опора для тих, хто підтримує іншихУ нашому центрі психологічної допомоги ми приділяємо особливу увагу не лише клієнтам, а й нашим фахівцям.Адже психологи теж потребують простору, де можна зупинитися, перевірити свої рішення, розвантажити емоційний напружений багаж і зміцнити професійну стійкість.Саме тому регулярні супервізії з Ігорем Мішуніним — невід’ємна частина роботи нашої команди.📌 Хто такий Ігор Мішунін?— Кризовий психолог,— Міжнародний експерт Ізраїльської коаліції по роботі з травмою,— Когнітивно-поведінковий терапевт,— Клінічний психолог,— Схематерапевт,— Психотерапевт-аддиктолог.Ігор працює з травмою понад 15 років і володіє унікальною здатністю поєднувати наукову експертизу з глибокою людяністю.Його супервізії — це місце, де психологи отримують не оцінку, а підтримку, не критику, а ясність, не тиск, а професійне зростання.📌 Чому це важливо?Психологи нашого центру щодня працюють із травмою війни — ПТСР, втратами, кризами, станами виснаження.Щоб якісно допомагати іншим, фахівець повинен:✔ мати можливість обговорити складні випадки,✔ отримати зворотний зв’язок від експерта,✔ уникати професійного вигорання,✔ регулярно поглиблювати свої компетенції.Супервізія — це «безпечне середовище», яке дозволяє психологам не втрачати професійного компасу навіть у найскладніших кейсах.Наша цінність — розвиток і підтримка 🫱🏼‍🫲🏻Фонд @fundation_union дбає про те, щоб команда психологів постійно навчалася та мала ресурс.Ми організовуємо:▫️ регулярні супервізії з Ігорем Мішуніним,▫️ додаткові курси, тренінги та підвищення кваліфікації,▫️ середовище взаємної підтримки всередині команди.Адже сильні психологи — це сильні громади.І краща допомога людям можлива лише тоді, коли фахівець сам має надійний тил.

«Простір підтримки» — курс у межах проєкту Selfcare: підтримка тих, хто допомагаєПсихологи центру UNION долучилися до курсу «Простір підтримки», який реалізується в межах проєкту Selfcare: підтримка тих, хто допомагає, створеного ГО «Соматік Експіріенсінг Україна» у співпраці з Libereco – Partnership for Human Rights.Це чотиритижнева навчальна програма, побудована на методі Somatic Experiencing® — тілесно орієнтованому підході, що допомагає працювати зі стресом і травматичним досвідом через усвідомлення реакцій нервової системи.Курс ведуть тренерки:✨ Ірина✨ ОксанаУ межах курсу наші фахівці досліджують теми, важливі для професійної стійкості та розвитку:— як відновлювати внутрішній ресурс і посилювати навички саморегуляції;— що відбувається з тілом і нервовою системою під час напруги;— як формувати здорові особисті кордони та працювати зі злістю;— як проживати втрату й підтримувати інших у процесі горювання;— яку роль відіграє спільнота у запобіганні професійному вигоранню.Участь у курсі дозволяє психологам працювати з більшою стійкістю, уважністю та усвідомленістю, що напряму впливає на якість підтримки для людей у складних життєвих ситуаціях.Ми щиро вдячні Libereco та ГО «Соматік Експіріенсінг Україна»за створення можливостей для розвитку професійної компетентності й культивування культури турботи про себе у допомагаючих професіях.

📌 Нові можливості замість страху▫️У змінах є потенціалПам’ятай: кожна зміна – це не тільки ризик, але й можливість. Життя не стоїть на місці, і зміни неминучі.Ми не можемо скасувати того, що вже сталося, але можемо обрати, як реагувати далі. Замість того щоб бачити в змінах лише втрати, спробуй пошукати, що нового вони можуть принести.Це не означає, що треба радіти всієї несправедливості, яка сталася. Але це означає дати собі шанс побачити світло в кінці тунелю.▫️Переналаштуй погляд на життяЯкщо почнеш бачити у змінах потенціал, твоє ставлення до життя зміниться. З’явиться більше гнучкості та впевненості у собі.Замість “мені кінець” прийде думка “у мене початок чогось нового”.Це не порожні слова: таке перелаштування світогляду – основа психологічної стійкості.▫️Ти сильніший, ніж здаєтьсяБагато людей, переживши страшні події, знаходили в собі сили використати зміни як трамплін для зростання. Ти теж на це здатен.Можливо, саме зміни відкриють для тебе двері, про існування яких ти раніше і не здогадувався.Нове місто може принести нові знайомства і можливості. Нова робота може стати цікавим викликом і навчити тебе навичок, про які ти й не думав раніше. Кожен пройдений етап робить тебе сильнішим.І найголовніше – ти не один. Поруч з тобою є ті, хто також проходить через подібне. Ви можете підтримувати одне одного.Не бійся звертатися по допомогу – до друзів, родини, волонтерів чи психологів. І не бійся помилитися: кожен має право на помилку, особливо у нових обставинах.

📌 Сила позитивного самопідтриманняОдним з найважливіших аспектів є вміння підтримувати себе в моменти труднощів. Як не розчаруватися? Як не втратити надію на шляху до мети? Підтримка себе в важкі моменти — це надзвичайно важлива навичка.✔️ Рекомендація: Створіть свою систему самопідтримки. Це може бути хобі, яке приносить вам задоволення, спілкування з близькими людьми або регулярні фізичні вправи. Під час труднощів постарайтеся пам'ятати, що ви — це не тільки ваші досягнення, але й ваша здатність залишатися вірним собі.📌 Реалістичні очікування: баланс між амбіціями та можливостямиВажливо знайти баланс між амбіціями та реальними можливостями. Часом ми ставимо перед собою надто великі цілі, а потім стикаємося з відчуттям розчарування, коли не можемо досягти їх швидко.✔️ Рекомендація: Практикуйте техніку "малі кроки до великої мети". Ставте перед собою реалістичні цілі, які можна досягти в короткостроковій перспективі. Вони можуть здатися не такими великими, але в сукупності вони принесуть вам значний результат.📌 Використовуйте методи "медитації реальності"Щоб краще справлятися з невідповідністю між бажаннями та реальністю, можна використовувати практики усвідомленості, які допомагають залишатися у моменті і не застрягати в ідеях про те, чого немає.✔️ Рекомендація: Практикуйте медитації або вправи на усвідомленість. Це допоможе вам зберігати спокій і фокусуватись на тому, що є на даний момент. Відкритість до реальності допоможе зменшити розчарування від того, що не збігається з ідеалами.

Запис ефіру можна знайти за посиланням👇https://www.instagram.com/reel/DATsz2NtvE5/?igsh=N2h6ZnZwdW9tcGUxВосени загострюються різні хронічні хвороби, частішають апатії та депресії. Це пов’язано із сезонним зниженням сонячної активності, зменшенням тривалості дня. Сезонні розлади можуть проявляти себе у вигляді сонливості, швидкої втоми. Все рідше людина відчуває радість, підйом активності, бадьорості. І в цей час самодопомога і самопіклування стають особливо важливими для підтримки психічного і фізичного здоров'я. ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ 👇🏻- якісний сон- регулярна фізична активність, бо психіку рятує фізика. Рухливість має бути у задоволення- збалансоване харчування (включення сезонних фруктів і овочів) та збереження теплої і підтримуючоїЕмоційне самопіклування-ведення щоденника своїх емоцій-візьміть за правило ввечері запитувати себе «Що мені сьогодні вдалося? І хвалити себе навіть за дрібні досягнення-практикуйте вдячність "За що я вдячний собі, іншим людям, цьому дню?" Це допоможе більше сфокусуватися на приємних речах, які вам вдалося пережити за день. Практики для покращення настрою Це можуть бути творчі заняття, планування приємних подій, заняття хобі, участь у соціальних активностях, такі як волонтерство або групові заняття. Якщо ви відчуваєте, що ваша хандра триває більше ніж кілька тижнів, погіршується ваша здатність функціонувати в повсякденному житті або виникають серйозні психічні або емоційні труднощі, варто звернутися до фахівця.

Запис ефіру можна знайти за посиланням👇https://www.instagram.com/reel/DABdPzitKBQ/?igsh=MWZqaG5obzluZzhoYw==ТЕХНІКИ ПОДОЛАННЯ ОСІННЬОЇ ХАНДРИ. 🍁 1) Пейзаж моєї осінньої хандри.🏕 Для роботи: аркуш, простий олівець, 5 кольорових олівців. Спробуйте зобразити ваш стан на папері. Що є в цьому пейзажі? Чи я сам на сам з хандрою, чи я можу когось залучити до малюнку? Чи ви бачите щось на горизонті? Що впадає у вічі одразу, а що залишається непоміченим? Що ви відчуваєте дивлячись на малюнок? Додайте кольорів до вашого пейзажу і після закінчення зробіть спробу знову повернутися до почуттів. Що змінилося? Що стало помітнішим? Про яку потребу він може вам сказати тепер? На завершення, дайте 3-4 асоціації до кольорів (наприклад: червоний - агресія, радість, активність), які ви використали. Що змінилося у розумінні малюнка тепер? Що було для вас очевидним, а що відкрилося з нового боку? Ваші асоціації допоможуть вам краще зрозуміти, що стає перешкодою до подолання вашого стану. 2) Міфологічна істота, що може допомогти в боротьбі з хандрою.🦁 Для роботи: аркуш, простий олівець, 5 кольорових олівців. Спробуйте зобразити істоту, яка має сили та можливості подолати вашу хандру. Яка вона для вас? Біль агресивна чи емпатична? Які деталі одразу прийшли вам на думку? Як вона контактує з хандрою? Як виражає себе у світ? Додайте кольорів до вашого малюнку і після закінчення зробіть спробу знову повернутися до почуттів. Що змінилося? Що стало помітнішим? Чи істота стала більш помітною? На завершення, дайте 3-4 асоціації до кольорів (наприклад: червоний - агресія, радість, активність) , які ви використали. Що змінилося у розумінні малюнка тепер? Що було для вас очевидним, а що відкрилося з нового боку? Саме асоціації які ви надали - це ключі до вирішення вашого запиту. 3) Ще одна вправа, яка може допомогти з осінньою нудьгою – "Моя кінострічка". 🎬 Спробуйте уявити фільм, у якому ви самі головний герой. Що з ним зараз відбувається? Де він на відрізку життя? Які люди та відчуття його оточують? Подумайте, на які труднощі натрапляє герой? Опишіть їх на папері. Для будь-якого протагоніста важлива мотивація головного персонажа – що мотивує вашого, чого йому хочеться прагнути, яких своїх проявів він поки що побоюється? І, звичайно, ніякий герой не впорається без антагоніста - того, хто стає рушійною силою для нього. В нашому запиті це буде осіння хандра. Який це антагоніст? Чого прагне? Для чого він є у житті героя? На які дії штовхає нашого героя? На завершення, опишіть їх взаємодію. Що штовхає їх обох на цю боротьбу, конфлікт? В яких вони відносинах? Чого прагнуть навчити один одного.Техніки підготувала психолог Карлова Ганна🙌🏻