«Як це було?» – колись обов’язково спитають ті, хто не застав.І ми розкажемо про 24 лютого 2022 року, найхолодніший і найтемніший із наших зимових ранків. Про сотні розстріляних нападниками днів і ночей. Про головне повідомлення, яке надсилали навіть під бомбами: «Ти як?». І про найбільший страх – не отримати відповіді.Про життя без домівки. Про життя в укриттях. Про життя без тепла й світла – життя попри все. Про кожного й кожну, хто захищав і чекав свого захисника.«Зовсім як у підручнику історії», – скажуть наші майбутні слухачі. У розділі «Захист незалежності».Але, щоб це стало сторінкою підручника, нам доводиться проживати це зараз.Нам – не залізним і не народженим для війни, а звичайним людям із почуттями, страхами, втомою і надією. Дуже різним і водночас дуже схожим людям України.І саме це – найголовніше: залишатися людьми. Зберігати єдність і прагнення справедливості. Бо зло долають небайдужі й принципові.Це теж буде в наших майбутніх розповідях.Але знаємо ми це вже сьогодні, 24 лютого.