🇺🇦 Чотири роки – чималий строк і для дорослої людини. А для мільйонів маленьких українців вони – ціле дитинство.

На спеціальних дебатах розповіла про наслідки війни для українських дітей членам Європейського економічного та соціального комітету (ЄЕСК). Це дорадчий орган ЄС, до якого входять 329 представників громадянського суспільства з різних країн Євросоюзу: роботодавці, працівники, громадські активісти. Вдячна президенту ЄЕСК Шеймусу Боланду за можливість зустрітися з ними онлайн. Для мене було важливо, щоб це широке представництво європейського суспільства дізналося про 684 убитих і понад 2 тис. поранених Росією дітей.

Що через російську агресію мільйони юних українців уже чотири роки не можуть ходити до школи, і маємо покоління молодших учнів, яке ніколи не бувало в шкільних класах. Що більшість українських підлітків не наважується планувати майбутню професію (дані дослідження від Фундації Олени Зеленської, проведеного торік). Що цьогорічна морозна зима запам’ятається українським родинам не Олімпіадою, як більшості світу, а виживанням без тепла та світла… Але в іще важчій ситуації ті 20 тис. дітей, яких викрала Росія. Бо вони позбавлені не лише належної підтримки та захисту, а й перебувають під постійним інформаційним і психологічним тиском. Про це свідчать історії 1985 дітей, яких вдалося повернути додому в межах роботи Міжнародної коаліції за повернення українських дітей.

📍 Розповіла, як ми, дорослі, в Україні навіть у важких умовах намагаємося дати нашим дітям те, що відбирає в них Росія: ● будуємо підземні школи, укриття для шкіл і садочків (зокрема цим займається і моя Фундація);● держава продовжує реформу шкільного харчування, щоб безкоштовно та якісно нагодувати всіх учнів;● розбудовується психологічна допомога в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я і розвиваються приватні ініціативи (зокрема проєкт молодіжних просторів «12–21» від Фундації).

🌍 Закликала членів комітету використовувати всю силу свого представництва, щоб говорити зі своїми урядами про підтримку України й наших дітей.

Справжнє громадянське суспільство може багато чого змінити – знаємо це з українського досвіду.