Бакшеєва Оксана Анатоліївна — вчителька зарубіжної літератури Харківської гімназії №120 Основ’янського району, людина з великим серцем, яка вкладає душу в кожну дитину, особливо в тих, хто за ці важкі роки війни пережив надто багато лиха й втрат. Вона вірить: щира турбота та увага здатні зігріти серце навіть найзасмученішої дитини, стати тим маленьким дивом, якого так чекають наші діти. Разом із волонтерською командою Оксана Анатоліївна нещодавно відвідала село Мосьпанове Чугуївського району — місце, яке зазнало страшних руйнувань під час повномасштабного вторгнення. Це село пережило окупацію, постійні обстріли та більше року повної темряви — без світла, без надії. І саме туди вчителька поверталася не вперше, бо знає — діти там дуже чекають зустрічі, чекають на свято, яке хоч ненадовго подарує відчуття безпеки й радості. Для малечі волонтери влаштували справжнє свято — тепле, радісне, сповнене дитячого сміху та щирих емоцій. Діти грали, танцювали, отримували подарунки й нарешті могли забути про війну, хоч на кілька годин. Вони вже мріють про наступну зустріч, а волонтери вкотре переконалися — маленькі дива справді творять великі зміни у серцях. Та на цьому добра справа не закінчилася. Бакшеєва О. А. разом із колегою Шерстовою К. І. та командою церкви "Джерело життя" вирушили далі — до Міської дитячої клінічної лікарні №16, де на них чекали маленькі пацієнти. Вони перетворили звичайний лікарняний день на справжнє Свято Весни — з магією, сюрпризами та щирою вірою в добро. Малюки з захопленням брали участь у веселих іграх, співали, сміялися й хоч на мить забували про свої недуги. А учні Харківської гімназії №120 зробили особливий внесок у цю добру справу — власноруч виготовили браслети дружби. Ці маленькі символи підтримки волонтери передали дітям у лікарні, разом із побажаннями скорішого одужання, віри у краще й світле майбутнє. Адже інколи достатньо теплого слова чи простягнутої руки, щоб запалити надію в дитячих очах. Війна залишила слід у серцях багатьох дітей, але любов, турбота та підтримка небайдужих дорослих здатні заповнити цю порожнечу. Саме такі моменти показують: для дива не потрібна чарівна паличка чи казкова фея. Диво — це ми з вами, наші добрі серця, готові світитися для інших. І це те, що дає сили йти вперед, перемагати й ніколи не залишатися наодинці зі своїм болем.#березень_2024_2025