НІЦШЕ ТА МАРІЯ АНТУАНЕТТА

​​16 жовтня – трагічний день, коли банда дегенератів (в прямому, біологічному розумінні цього слова) закатувала одну з найкрасивіших жінок тогочасної Європи, матір чотирьох дітей, людину виключного милосердя та доброти.

Все життя вороги зводили на неї наклеп, і навіть зараз вся ця наволоч не може заспокоїтись. Її звинувачували в розпусництві – історики це давно спростували, але ця брехня досі розповсюджується, в діапазоні від шкіл до популярних фільмів.

Їй приписували фразу: "Якщо в народу нема хліба – хай їдять тістечка", – але це теж брехня: фраза була взята з літературного твору і використана в революційній пропаганді, це добре досліджене питання. Тим не менш, ця брехня теж розповсюджується, притому, масово.

Таке враження, що Королева ще жива і погрожує окупаційній анти-європейській системі самим фактом свого існування.

Як не дивно, але так і є. Режим поневолення і геноциду, встановлений на землях колись вільних націй Європи, базується на ідеях "французької" революції, "священних ідеях 1789 року" на жаргоні цих недолюдків.

Маленький сірник може викликати лісове багаття – викриття злочинів архітекторів сучасного світопорядку здатне пробудити нації, приречені ними на рабство та геноцид. Тому і поливають брудом імена мучнів Європи, тому і прославляють їх вбивць.

«Хто контролює минуле – контролює майбутнє, хто контролює майбутнє, той контролює сьогодення.»

Цікаво, що Королеву було вбито 16 жовтня, а 15 жовтня народився Фрідріх Ніцше – людина, яку можна сміло вважати одним з головних могильників бридких побрехеньок 1789 року про "свободу, рівність, братерство".

Найкращою помстою за Королеву-мучницю буде тотальна руйнація спадщини 1789 року. Хай її вбивці, які зараз підсмажуються на пекельних пательнях, побачать, як все те, через що вони попали в гєєну, руйнується та піддається нарузі. А на очищеному від бруду місці постає нова, відродивша Традиції, вільна Європа.

В якості реквієму за прекрасною Королевою та, водночас, заклику до боротьби з нащадками її вбивць, пропоную чудові слова Ніцше. Слова, спрямовані проти "священної корови" 1789 року. Проти рівності.

«Дивись, ось яма тарантула!

А ось і сам він вилазить: привіт тобі, тарантуле! На спині в тебе – чорний трикутник, прикмета твоя; знаю я також і те, що в душі твоїй: помста.

З такою приказкою звертаюсь я до вас, проповідники рівності! Для мене ви – тарантули і приховані месники.

Але ваше таємне хочу я зробити явним: і тому розриваю ваші тенета, щоб лють вирвала вас з ями брехні і жага помсти проявилася за словами про справедливість.

Хай буде людина позбавлена помсти: ось міст, що веде до надії, і веселкове небо після довгої негоди.

Та іншого, звісно, хочуть тарантули. "Справедливість у тому, щоби весь світ наповнився бурями нашої помсти", – так говорять вони між собою.

"Віддамо на помсту і наругу всіх, хто не рівний нам", – так клянуться серця тарантулів.

Ви, проповідники рівності! Безсила шаленість тирану волає в вас про "рівність": так ховається жага тиранії за словами про доброчесність.

Знуджена пиха, прихована заздрість, а можливо, – пиха і заздрість батьків ваших – ось що проривається в вас шаленим пломінем помсти.

Заздрість веде їх, і ось ознака цієї заздрості: у ній завжди вони заходять так далеко, що кінець кінцем змушені без сил засинати на снігу.

В їхньому наріканні чується помста, в кожній похвалі їхній прихована зневага; і бути суддями здається їм найвищою насолодою.

Але я закликаю вас, друзі мої: не довіряйте нікому, хто дуже хоче карати!

Це люди поганої породи: в обличчі їхньому видно ката і нишпорку.

Не довіряйте й тим, хто багато говорить про справедливість. Воістину, душам їхнім бракує тільки меду.

І коли вони називають себе "добрими і праведними", не забувайте: щоб зробитися фарисеями, їм не вистачає тільки одного – ВЛАДИ!

......

Так казав Заратустра.»