УКРАЇНСЬКИЙ ФІЛОСОФ СЕРГІЙ ЧАПЛИГІН ПРО ДОБРОЗВИЧАЙНІСТЬ (КОРОТКО, ЯСНО ТА ПО ЄВРОПЕЙСЬКІ). Друзі. Термін boni mores (лат. «добрі звичаї», «добрі нрави», «добрі моральні якості») походить ще з римського права і є класичним загальноєвропейським стандартом у цивільному праві Європи впродовж всієї її історії. Цей термін використовується як критерій дійсності правочинів. А український термін «доброзвичайність» є прямим перекладом і адаптацією саме цього стандарту. Слово утворене від «добро» + «звичай» і фіксується в українській лексикографіі ще з часів Розстріляного Відродження. Це всього-на-всього українізація юридичної термінології. Порівняйте - «добросовісність», «доброчесність».(Якщо «доброчесність», наприклад, достатньо чітка для НАЗК, ВККС та антикорупційних перевірок, то чому «доброзвичайність» раптом стає для когось екзистенційною загрозою? Це той же самий семантичний ряд. І всі з цим згодні.). А знаєте чому вони казяться? Бо поняття «доброзвичайність» (boni mores) апелює до загальноприйнятих суспільних стандартів. А для гендерної ідеології будь-яке посилання на мораль/звичай/традицію - це потенційна загроза. Оскільки термін з коренем «добро» дратує їх ще й символічно - він апелює до об’єктивної етики, а не до суб’єктивних «права і свободи». Сергій Чаплигін