"СЕМИМИЛЬНІ ЧОБОТИ" - ПРАВДА ЧИ ЛЕГЕНДА?На цій фотографії можна побачити справжні чоботи-скороходи або, як їх називали в Європі, семимильні чоботи, виготовлені у Франції чи Німеччині в XIX столітті. Чому ж вони називаються «семимильними»? Адже вони явно не призначені для швидкого пересування.Насправді їхня оригінальна назва французькою — „bottes de sept lieues“ (чоботи семи ліг), а німецькою — Siebenmeilenstiefel (семимильні чоботи). І ось звідки ця назва...Регулярне поштове повідомлення у Франції почалося в 1460 -х роках, за царювання Людовика Розсудливого, коли було збудовано поштові станції з кіньми для зміни. Відстань з-поміж них спочатку становило 7 ліг/льє (приблизно 30-35 км).Перевезення здійснювалися екіпажами, у яких було від 4 до 6 коней. Кучер керував ними, а на першому коні сидів форейтор, який визначав темп руху. Робота форейтора була досить небезпечною, оскільки у випадку аварії у кучера було більше шансів уникнути травм, тоді як форейтор ризикував потрапити під колеса карети або бути придушеним конем, що впав.Тому форейторам належали спеціальні високі та міцні чоботи, які кріпилися до сідла. Сідаючи в сідло, він одягав ці чоботи. Їх шили з кількох шарів обробленої шкіри, з дерев'яними підошвами та залізними вставками. У таких чоботях було важко впасти з сідла, навіть якщо заснеш, а під час падіння на бік вони витримували вагу коня, захищаючи вершника від серйозних травм.Зрозуміло, такі дивно великі й важкі чоботи, викликали питання у звичайних людей, а форейтери, жартома розповідали їм про чарівні семимільні чоботи, які можна надіти і за одну мить перестрибнути цілих 7 льє. Дехто з простодушних середньовічних селян сприймав це занадто буквально. До того ж, в ті часи, коли інформації було мало, а населення було маломобільним, перші поштарі, яких було мало і які виглядали незвично й проводили життя в мандрах, були персонажами дивними й ледь не містичними.Так і з'явилися перекази про "семимильні чоботи скороходи".