​​ВІДНИНІ НІЯКИХ "НІКОЛИ ЗНОВУ"Сьогодні відзначається завершення Другої світової війни. Відзначається під божевільним гаслом "ніколи знову". Особливої шизофренічності надає цьому гаслу реальна ситуація найбільшої війни в Європі після 1945 року. У нас, в Україні, цю ліберастію активно пропагують як противагу совковому "можем повторіть". Мовляв ось "добрі європейці", а ось "злі путиноїди". Але правда полягає в тому, що війна все одно починається рано чи пізно. Люди вбивають один одного від доби Каїна та Авеля. І вбиватимуть, доки залишатимуться самі собою. Християнство обіцяє нам мир після завершення історії світу. І зовсім не через умовну "добру волю", а повну зміну людської природи та космосу в цілому. З Ласки Божої це відбудеться неодмінно, але аж ніяк не через немічні людські зусилля.Якщо умовний Захід обирає гасло "ніколи знову", він розписується у власній неадекватності і відмові сприймати життя реально. З таким само успіхом можна було б видавати закони, що забороняють хворіти та помирати, а потім розраховувати, що вони подіють.Саме розуміння неминучості війни пом'якшує її наслідки та знижує її вірогідність. Рано чи пізно вона почнеться, але все ж є різниця між постійними війнами та війнами раз на декілька поколінь.Саме тупа інфантільна віра в те, що "війни не буде бо ХХІ сторіччя на дворі", є причиною наших втрат, які ми вже понесли та ще понесем. Впевнений, що якби наше суспільство жило б в очікуванні війни як неминучості, більша частина товарищів, що я втратив за останній рік, були б живі, а мій будинок був би цілим.Розповсюдження пацифізму як світогляду це ознака маразму сучасної цивілізації, яка впадає в дитинство подібно до деяких нещасних старих. Це інфантилізм, який підштовхує до катастрофи.Пацифізм вбиває. Він цілком практично призводить до загибелі як цілих народів, так і окремих людей. Крім того, з християнської точки зору, він є проявом істинно диявольської гордині, спробою відкинути закони світу, ставши "добріше за Бога" і тим самим спробувати стати Йому рівнею, подібно до спроби люципера.Війна була, є і буде. Але тільки від нас залежить, як жити з нею. Треба бути напоготові і мати добру волю лишатись людиною всупереч неминучим випробуванням. Це той максимум, на який ми здатні, але навіть він є високою планкою для всіх нас. Так, що ніякого пацифізму. І більше ніколи "ніколи знову".