🇩🇪🇩🇪 Згадуючи про німецькі МіГ-29, особисто мені спадають на думку саме стройові НДРівські борти. Проте поруч із ними у пам'яті завжди спливає строкате ФРНівське тріо: 29+01, 29+10 та 29+20... Ось на «середньому браті» сьогодні й зупинимось:

Побачивши світ наприкінці 1988 року в Москві на заводі МАПО, літак не затримався в СРСР. Вже в березні 1989 року новенький планер без розпізнавальних знаків торкнувся бетону авіабази Прещен (ETNR/ - ). Офіційно папери закрили швидко, і машина поповнила лави ВПС НДР під бортовим номером 676, ставши частиною елітного 🇩🇪 3-го винищувального авіаполку ім. Володимира Комарова, у складі якого борт і зустрів об'єднання Німеччини...

Бундесвер вирішив не утилізувати радянські винищувачі, а інтегрувати їх у власні структури. Так літак отримав новий тактичний номер 29+10. 1 червня 1993 року борт офіційно увійшов до складу новоствореного 🇩🇪 73-го авіакрила Люфтваффе у Лааге (ETNL/ - ). Фулкруми було вирішено повністю адаптувати до стандартів ППО НАТО, тому винищувач відправили на авіаремонтний завод у Дрездені. За програмою консорціуму DASA його кабіну, радіозв'язок та навігацію перевели на фути, вузли й англійську мову, встановили західну систему розпізнавання «свій-чужий», а літаку присвоїли індекс MiG-29G (German). Далі настали роки інтенсивної служби: регулярні польоти на полігон Дечімоманну на Сардинії для навчальних боїв у ролі «агресора» проти F-15 та F-16, а наприкінці німецької кар'єри у 2003 році — навіть грандіозне закордонне відрядження до США, на честь якого борт отримав святкову ліврею «Fulcrum Farewell USA 2003».

Наприкінці 2002 року Берлін вирішив повністю перейти на Eurofighter Typhoon і за символічний один євро передав Польщі весь парк своїх «Фулкрумів». Літак офіційно вивели зі складу Люфтваффе 4 серпня 2003 року, а у квітні 2004 року він перетнув польський кордон та отримав офіційний польський бортовий номер 4119.

На відміну від літаків, які одразу стали на бойове чергування, цей борт мав зовсім іншу долю. Його передали безпосередньо авіаремонтному заводу WZL-2 у місті Бидгощ (EPBY/ - ). Через особливості технічного стану та знос планера польське командування ухвалило рішення не відправляти його в бойову ескадрилью. Літак став «демонстраційною машиною» (maszyna demonstracyjna) та технологічним стендом. Саме на ньому інженери WZL-2 відпрацьовували майбутні схеми модернізації навігації та інтеграцію цифрових систем зв'язку польського виробництва. Ба більше, борт став майданчиком для експериментів із візуальним стилем: на нього нанесли дослідну схему триколірного сірого камуфляжу, яку, втім, так і не затвердили для масового використання. У травні 2008 року літак демонструвався публіці з нанесеною емблемою заводу WZL-2 під кабіною та білим тактичним номером. До кінця 2010-х років його офіційно перевели в статус навчально-наочного посібника для підготовки технічного персоналу заводу.

У 2022 році, після початку повномасштабного російського вторгнення, уряд Польщі за погодженням із Німеччиною ухвалив рішення передати колишні німецькі винищувачі для підсилення Повітряних сил ЗС України. Оскільки борт 4119 довгі роки перебував на заводі WZL-2 як технологічний донор, окремі елементи його планера, кабельне господарство, гідравлічні блоки та внутрішні вузли зберегли високий внутрішній ресурс. Літак був частково розібраний на території заводу в Бидгощі, а демонтовані деталі було відправлено в Україну як комплект дефіцитних запчастин та агрегатів для наявного парку...

#Germany #Poland #МиГ #Fulcrum #Винищувальне #Інфографічне
SMAIRLINES