🇺🇸🇨🇺 🇨🇺 20 березня 1991 року Орестес Лоренцо Перес, один із найкращих льотчиків острова Свободи, піднімає у повітря свій МиГ-23БН, б.н. 722 "Синій", з авіабази Санта-Клара. Формально — навчально-тренувальний виліт. Неформально — квиток в один бік.Використовуючи всі навички, здобуті в СРСР та Анголі, винищувач знизився до висоти, недосяжної для кубинських радарів, і змінив курс у бік узбережжя Флориди. Головна проблема полягала не в тому, щоб утекти, а в тому, щоб його не збили під час наближення до цілі, однак пілоту повезло. Літак помітили лише на глісаді Кі-Весту (KNQX/NQX)...Самотній МиГ проводжали десятки здивованих поглядів, що проґавили його появу. Пілот говорив лише іспанською мовою, і перше, що він сказав приголомшеним морпіхам, було:«Я позичив цей літак в уряду. Прошу політичного притулку». Трофейний винищувач-бомбардувальник американці швидко обстежили, облітали, вивчили — і зрештою повернули Кубі. Але сам пілот залишився у США.Лоренцо оселився у Вірджинії та отримав громадянство. Проте його дружина Вікторія і двоє синів — 11 і 6 років — залишилися на острові. Хоча родина мала американські візи, Фідель Кастро відмовлявся випустити їх з країни. Протягом 21 місяця вони перебували під пильним контролем спецслужб.Білий дім чинив тиск на Гавану. Президент Джордж Буш-старший публічно вимагав дозволити родині льотчика виїхати. Але Кастро залишався непохитним. І тоді до справи втрутився Рауль Кастро. Через офіцерів кубинської розвідки він передав Вікторії послання, яке звучало як вирок, але стало інструкцією до дії:«Скажи своєму чоловікові: якщо в нього вистачило яєць викрасти наш літак, нехай у нього вистачить сміливості повернутися й забрати вас особисто» . У Гавані вважали це жартом. Або спробою загнати втікача в глухий кут. Вони помилялися.Лоренцо прийняв виклик. Через Фонд Вальядареса — організацію допомоги політичним в’язням — він придбав стару двомоторну Cessna 310 за 30 тисяч доларів. Ліцензії на польоти він не мав, а на цьому літаку літав лише раз — і то з інструктором.Політ потрібно було здійснити вночі, на мінімальній висоті над водою, щоб залишитися непоміченим для радарів — і кубинських, і американських.19 грудня 1992 року він вилетів з аеродрому в Марафоні (KMTH/MTH). Попереду — 180 кілометрів над океаном у повній темряві, орієнтуючись лише за картою та годинником. Приземлитися потрібно було не на аеродром, а на шосе в провінції Матансас, неподалік пляжу Ель-Маме.«Я летів на висоті близько десяти футів. Я бачив бетонні блоки, дорожні знаки й автобус. У мене був лише один шанс. Якщо я не сяду — нас розстріляють. Якщо сяду, але їх не буде — розстріляють мене». Під час зльоту Лоренцо буквально перестрибнув через туристичний автобус, що завмер посеред дороги. Через 100 хвилин після вильоту Cessna повернулася до Флориди. Родина була у безпеці.Викрадений Лоренцо МиГ-23БН американці повернули Кубі. Але це не допомогло режиму зберегти обличчя. Подальша доля літака виявилася іронічною: його покинули в сільській місцевості, де він поступово перетворився на туристичний об’єкт. І понині місцеві умільці відрізають шматки обшивки винищувача та продають їх туристам як сувеніри — на згадку про цю історію.#USA #Cuba #DAAFAR #МиГ #Flogger #Винищувальне #АвіабайкиSMAIRLINES