⚖️ ЄСПЛ: якщо держава незаконно стягнула гроші, повернути лише «номінал» через 10 років недостатньо. Проценти виявилися більшими за саме мито

13 жовтня 2026 року ЄСПЛ ухвалив два рішення Палат. Головне для бізнесу — Devekom DOO Niš v. Serbia (№ 16947/22).

---

1️⃣ Devekom DOO Niš v. Serbia — порушення ст. 1 Першого протоколу

Фабула. У 2006 році сербська компанія імпортувала товари з Боснії та Хорватії за пільговим режимом, без мита, відповідно до тодішнього закону. У 2009 році митниця з власної ініціативи провела постмитний контроль, вирішила, що пільгу застосували безпідставно, і донарахувала мито — близько 78 000 €.

Компанія оскаржила рішення, але оскарження не зупиняло стягнення, тож гроші списали одразу.

Лише у 2018 році митниця визнала, що мито взагалі не підлягало сплаті, і в 2019 році повернула кошти — рівно ту саму суму в динарах, без жодних процентів. На момент повернення це було вже близько 62 700 €. Адмінсуд і Конституційний суд у вимозі про проценти відмовили. Конституційний суд присудив лише 3 600 € за надмірну тривалість провадження.

Висновки ЄСПЛ:
🔹 право на проценти — це «майно» у розумінні Конвенції, а відмова їх сплатити — втручання;
🔹 справляння мита — сфера широкої свободи розсуду держави, і мета була легітимною;
🔹 але повернення лише номіналу через майже десять років без урахування того, що компанія не могла користуватися коштами, реальних економічних втрат та інфляції, поклало на неї індивідуальний і надмірний тягар;
🔹 принцип належного врядування: якщо держава помилилася, вона має виправити помилку і сама нести її наслідки, а не перекладати їх на особу;
🔹 держава була зобов'язана щонайменше сплатити прості проценти за законною ставкою.

💰 95 284 € майнової шкоди (проценти за ставкою пені, розраховані за експертизою, яку Уряд навіть не оспорював) + 3 000 € моральної шкоди + 4 500 € витрат.

Тобто компенсація за користування коштами виявилася більшою за саму незаконно стягнуту суму.

---

Чому це важливо для України

Ситуація знайома: оскарження податкового повідомлення-рішення не завжди зупиняє стягнення, а «перемога» в суді через роки закінчується поверненням тієї самої суми в гривні.

При цьому ст. 43 Податкового кодексу, яка регулює повернення помилково та/або надміру сплачених сум, не передбачає нарахування процентів чи компенсації інфляції — лише повернення самої суми.

Рішення ЄСПЛ дає три аргументи:
1️⃣ невиплата процентів на незаконно стягнуті кошти — самостійне порушення права власності;
2️⃣ тривалість утримання коштів державою безпосередньо впливає на пропорційність;
3️⃣ експертний розрахунок втрат варто готувати заздалегідь — саме на нього Суд і спирався.

Цікаво, що ЄСПЛ, визначаючи податки «ядром публічних повноважень», процитував «Краєва проти України».

Рішення перегукується з минулотижневим *Ruciński v. Poland*: Страсбург послідовно наголошує, що ризик власних помилок має нести держава, а не платник.

---

2️⃣ Cengiz v. Türkiye — порушення ст. 8

З 2021 року турецький закон дозволяє прослуховувати й записувати розмови засуджених за тероризм чи організовану злочинність з родичами під час побачень. Заявника про це попередили, записи тривали рік.

ЄСПЛ визнав, що закон як такий відповідає вимогам якості: він визначає категорії засуджених, мету, порядок зберігання й знищення записів. Але:
🔹 захід застосували автоматично до всіх засуджених певної категорії, без індивідуальної оцінки ризиків щодо заявника;
🔹 суддя з питань виконання покарань лише перевірив наявність правової підстави, не оцінивши ні необхідності, ні строку заходу;
🔹 Конституційний суд відмовив стандартною формулою.

Висновок: обмеження сімейних контактів ув'язненого вимагає індивідуальної, а не загальної оцінки.

💰 1 500 €.

Обидва рішення Палат не остаточні.

🔗 Прес-реліз: https://hudoc.echr.coe.int/eng-press?i=003-8661295-12349433

🔗 Devekom DOO Niš v. Serbia: https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-252740

#ЄСПЛ #податки #мито #проценти #стаття1протоколу1 #стаття8