Нотатки Лікаря🇺🇦

Чи правда, що свій зуб можна пересадити на місце втраченого?Так, цей процес називається аутотрансплантацією зуба. Найчастіше так роблять із зубами мудрості, але тільки якщо вони підходять під критерії: сам зуб та його корені повністю здорові, і їх можна акуратно витягти.Плюс бажано, щоб зуб підходив за розміром до реципієнтної ложі: його коронкова частина повинна розміщуватись там, куди її планують пересадити.Як це відбувається?Робиться комп'ютерна томографія та шаблон зуба, який планують пересадити. Після цього зуб, на місці якого буде пересадка, видаляється та замінюється шаблоном. І вже після цього сам зуб мудрості акуратно витягують та трансплантують туди, куди треба.Щоб він був стабільним, не ворушився і добре прижився, імплантат шинується за сусідні зуби. Через 2-3 тижні з такого зуба видаляється нерв, і через якийсь час на нього роблять коронку. І, загалом, все.Звичайно, підводні камені такого методу також є: як мінімум, зуб може не прижитися або запалитися. А якщо приживеться, але потім раптом почне руйнуватися, його буде складніше видалити, тому що такий зуб цілком зростається з кісткою, і єдиний варіант тут – його повністю випилювати.Переважна частина хірургів надає перевагу імплантації, оскільки вона є передбачуванішою та надійнішою.👨‍⚕️ Нотатки Лікаря 💊 Підпишись

🩸Криваві сльозиКриваві сльози, або гемолакрія – вкрай рідкісне явище, при якому відбувається виділення крові разом із сльозами.Колір рідини, що виділяється, може варіюватися від слабо забарвленого до темно-червоного. Може супроводжуватися кровотечею з носа та шкіри голови, головним болем. Також описані випадки кривавих сліз у жінок під час менструації (вікарна менструація).Випадки гемолакрії пов'язані з низкою причин та станів. Деякі з найбільш поширених включають:🩸гормональні зміни🩸менструація🩸запалення🩸травми кон'юнктиви🩸травма слізної протоки🩸високий кров'яний тиск🩸захворювання крові, такі як  гемофілія🩸носова кровотеча🩸піогенна гранульома🩸меланома🩸різні пухлиниКриваві сльози дуже рідкісне захворювання. Концентрація крові у сльозах може бути дуже низькою – тоді вона може бути виявлена лише у лабораторії. Як лікувати?Гемолакрія є безпечним для життя станом і зазвичай зникає так само раптово, як почалася, без лікування.Однак, якщо вона не зникла, то лікується основне захворювання, яке призвело до кровотечі.👨‍⚕️ Нотатки Лікаря 💊 Підпишись

Чому при погляді на сонце деякі люди починають чхати? Чи бували у вас випадки, коли після виходу з темного кінотеатру або іншого приміщення ви виходили на денне світло і починали несподівано чхати? Здавалося б, ви не застуджені, але не можете утриматися від чхання? Якщо ваша відповідь «так», то ви належите до людей, які є «жертвами» вельми незвичайного фізіологічного феномена, відомого як «світловий чхальний рефлекс».Чхання відбувається через те, що яскраве світло через фоторецептори ока викликають рефлекторне подразнення нервових закінчень слизової носа, і ви чхаєте. Дослідження 2010 року показало, що ознака є спадковою у 18-35% людей.Сьогодні вченим відомо набагато більше про біологічні процеси, що лежать в основі світлового чхального рефлексу. Наприклад, в англомовному світі для нього є дуже влучний акронім Achoo (слово імітує звук чхання), який розшифровується, як "автосомний домінантний непереборний геліо-очний раптовий викид" (Autosomal Dominant Compelling Helio-opthalmic Outburst)."Автосомний" – тому що пов'язаний з цим рефлексом ген належить одній із нестатевих хромосом, а "домінантний" – тому що для його вияву досить успадкувати синдром від одного з батьків.Попри наявність певної кількості дослідних даних, ніхто точно не знає, яким чином оптична стимуляція призводить до чхання. Згідно з однією з теорій, причина в тому, що очі та ніс з'єднані п'ятим черепним нервом.Або ж цей рефлекс може бути результатом генералізації стимулів парасимпатичної нервової системи. Стимуляція одного з її відділів спричиняє активізацію інших. Отже, коли яскраве світло викликає скорочення зіниці, воно також може призвести до виділення секреції в слизовій носа, що викликає чхання.На перший погляд, це явище не заслуговує на таке пильне вивчення. Однак, в певних ситуаціях, цей феномен може виявитися досить небезпечним: виїзд із довгого тунелю на сонячне світло незмінно викликає чхання, яке супроводжується короткочасною сліпотою. Не важко уявити, до яких сумних наслідків це може призвести на автотрасі. Не меншу небезпеку це явище становить, наприклад, для канатохідця або скелелаза.Можливо, саме тому з'явилася мода на стильні окуляри "авіатори", адже миттєва втрата орієнтації в польоті може коштувати життя.Особливого лікування «світлового чхального рефлексу» немає, але застосування антигістамінних (протиалергічних) препаратів певною мірою знижують світлове чхання.👨‍⚕️ Нотатки Лікаря 💊 Підпишись

🤯 Шокуюча правда про хірургію минулого До 1980-х років в США та деяких інших країнах хірургічні втручання новонародженим та немовлятам часто проводилися без адекватної анестезії. Тодішнє медичне співтовариство помилково вважало, що нервова система немовлят ще недостатньо розвинена, щоб відчувати біль так як дорослі, і що їхні реакції, такі як плач чи рухи, були лише рефлекторними, а не свідченням суб'єктивного відчуття болю. Додатково існували побоювання щодо ризиків, пов'язаних із застосуванням анестетиків для нерозвиненого організму дитини. Замість повноцінної анестезії часто використовувалися лише м'язові релаксанти. Це означало, що немовлята були паралізовані, не могли рухатися чи плакати, але при цьому повністю відчували жахливий біль від хірургічного втручання, будучи неспроможними виразити свої страждання.Проте ситуація почала змінюватися завдяки науковим дослідженням, зокрема завдяки статті 1987 року опублікованій в "Journal of the American Medical Association" (JAMA), яка переконливо довела, що немовлята мають повністю функціональні больові рецептори та нервові шляхи. Дослідження також показали, що біль у новонароджених не просто є гуманною проблемою, а й має шкідливий фізіологічний вплив, викликаючи стресову реакцію, яка може негативно вплинути на їхнє відновлення та довгостроковий розвиток. Було також доведено, що існують безпечні та ефективні методи анестезії для немовлят.Сьогодні сучасна медицина стверджує, що сприйняття больових відчуттів формується у плода приблизно до 30-го тижня вагітності, а деякі дослідження вказують на терміни 20-24 тижні. З цього моменту плід вже може відчувати біль і реагувати на нього так само, як дорослі люди, що кардинально змінило підхід до надання медичної допомоги новонародженим та дітям.👨‍⚕️ Нотатки Лікаря 💊 Підпишись

🦷 Чому в сучасних людей часто криві зуби, а в приматів – ні? Аномалії прикусу й скупченість зубів стали настільки поширеними серед людей, що їх часто сприймають як норму. Але серед диких приматів такі проблеми майже не зустрічаються.У чому ж причина?Відповідь – у зміні навантаження на щелепу протягом розвитку.Наш череп і зубна система еволюціонували під умови, які вимагали інтенсивного механічного навантаження з раннього дитинства – жорстка, необроблена їжа, активне жування. Проте за останні кілька тисяч років люди почали споживати все більш м’яку, оброблену їжу (особливо з розвитком сільського господарства та кулінарії), але анатомічна структура зубної дуги змінилася не так швидко.У дітей, які з раннього віку вживають переважно м’яку їжу, щелепа розвивається меншою, зі зниженим м’язовим тонусом. При цьому кількість і розмір зубів залишаються майже незмінними, що призводить до скупченості зубів та порушення прикусу.Палеоантропологічні дослідження показують, що в давніх популяціях Homo sapiens, які харчувалися переважно жорсткою їжею, частота неправильного прикусу була значно нижчою, ніж у сучасних людей. Аналогічно, дикі примати, які споживають тверду, волокнисту їжу, зазвичай мають рівні зубні ряди без ортодонтичних аномалій.Більшість проблем із прикусом у сучасних людей – не лише спадковість, а наслідок зміненого способу життя та харчування. Вони не є “нормою” у біологічному сенсі, а радше результатом різкого зниження природного функціонального навантаження на щелепно-лицьову систему в дитячому віці.👨‍⚕️ Нотатки Лікаря 💊 Підпишись

Фібродисплазія, або синдром «кам'яної людини»Фібродисплазія, також відома як прогресуюча осифікуюча фібродисплазія або хвороба «кам'яної людини», є надзвичайно рідкісним генетичним захворюванням сполучної тканини.Характерною особливістю цього захворювання є поступове перетворення м'язів, сухожиль, зв'язок та інших видів сполучної тканини на кісткову тканину (осифікація, або окостеніння) в незвичайних місцях.З часом м'які тканини тіла перетворюються на кістки, що призводить до втрати рухливості.У більшості випадків фібродисплазія виникає внаслідок спонтанної мутації в гені ACVR1. У рідкісних випадках захворювання може передаватися у спадок за аутосомно-домінантним типом.Фібродисплазія є вкрай рідкісним захворюванням, яке зустрічається приблизно в однієї людини на мільйон.На сьогоднішній день специфічного лікування фібродисплазії не існує. Воно спрямоване на полегшення симптомів під час загострень та запобігання травмам, які можуть спровокувати нові ділянки окостеніння.Такі хворі зазвичай не доживають до 40 років.

Трансплантація фекалій запобігла відторгненню кісткового мозку після трансплантаціїПересадка калу запобігла відторгненню після трансплантації стовбурових клітин, які добувають з кісткового мозку та використовують для лікування раку крові. Це пояснили тим, що порушена мікробіота кишківника може підвищувати рівень запальних сполук в організмі, викликаючи імунну реакцію проти трансплантованих клітин, тоді як пересадка калу дозволяє відновити нормальну мікробіоту. Однак науковці зазначили, що для успішного запобігання відторгненню потрібно ретельно підбирати донорів калу зі здоровою мікробіотою. Дослідження опублікували в журналі Nature Communications.Пацієнтам з різними видами раку крові пересаджують не цілий орган, а лише гематопоетичні стовбурові клітини, з яких утворюються нормальні клітини крові. Попри це, ледь не половина пацієнтів, які отримують стовбурові клітини від донора, стикаються з імунною відповіддю організму на пересадку, яка може пошкоджувати шлунково-кишковий тракт, шкіру та печінку. Таку реакцію називають конфліктом донора та реципієнта чи просто відторгненням.Попередні дослідження показали, що у пацієнтів з порушеною мікробіотою в перші кілька днів після пересадки стовбурових клітин частіше спостерігають відторгнення і воно є сильнішим. Водночас одним із методів відновлення мікробіоти, зокрема у новонароджених дітей, є пересадка отриманих з калу донорів кишкових бактерій. Тому дослідники з Онкологічного центру Фреда Гатчінсона з колегами із США та Німеччини провели дослідження впливу пересадки калу на імовірність імунної реакції на отримання пацієнтом гематопоетичних стовбурових клітин.

🍿🫁Що таке «попкорнові легені», та до чого тут електронні сигарети?Більше десяти років тому працівники фабрик з виробництва попкорну масово хворіли на серйозне ураження легенів — облітеруючий бронхіоліт, який згодом отримав назву «попкорнові легені». Причиною стала хімічна речовина діацетил, яку додавали до попкорну для маслянистого смаку.Цей ароматизатор викликає рубцювання та звуження дихальних шляхів, що призводить до кашлю, хрипів, задишки та постійного ушкодження легень — подібно до симптомів ХОЗЛ (хронічного обструктивного захворювання легень).Після багатьох випадків захворювань діацетил було вилучено з харчового виробництва. Але він нікуди не зник. Сьогодні діацетил знову отруює легені — через ароматизовані електронні сигарети.Дослідження Гарварду показало: 🔺92% протестованих смакових рідин для вейпів містили діацетил або подібні токсичні речовини.Попри доведену шкоду, ці продукти й далі доступні на ринку — і особливо популярні серед підлітків та молоді: 30% підлітків віком 17 років та 44% курців віком 18-29 років, курять електронні сигарети.

Око-серцевий рефлексОко-серцевий рефлекс, також відомий як рефлекс Даніні-Ашнера або офтальмокардіальний рефлекс, – це фізіологічний рефлекс, який характеризується уповільненням частоти серцевих скорочень (брадикардією) при натисканні на очні яблука.Рефлекторна дуга цього рефлексу починається з подразнення рецепторів у м'яких тканинах очного яблука та орбіти, яке передається через трійчастий нерв (V пара черепно-мозкових нервів) до стовбура головного мозку. У стовбурі головного мозку імпульси передаються до ядер блукаючого нерва (X пара черепно-мозкових нервів), який є головним компонентом парасимпатичної нервової системи, що відповідає за уповільнення серцевої діяльності. Збудження блукаючого нерва призводить до вивільнення ацетилхоліну, який впливає на синоатріальний вузол серця, викликаючи зниження частоти серцевих скорочень.Зазвичай при натисканні на очні яблука спостерігається помірне уповільнення пульсу на 4-8 ударів за хвилину. Реакція з'являється через кілька секунд після початку натискання і зникає протягом 20-60 секунд після його припинення.Проба Ашнера раніше використовувалася в клінічній практиці для оцінки функціонального стану вегетативної нервової системи, зокрема тонусу блукаючого нерва. Однак на сьогоднішній день існують більш специфічні та інформативні методи дослідження вегетативної нервової системи.Рефлекс має значення під час офтальмологічних хірургічних втручань на очному яблуці або орбіті, а також при травмах ока. Надмірна стимуляція рефлексу може призвести до вираженої брадикардії або навіть асистолії (зупинки серця), хоча це трапляється рідко. Анестезіологи та хірурги враховують цей рефлекс під час операцій для запобігання небажаних серцево-судинних реакцій.

Ви коли-небудь думали, що останній погляд людини перед смертю можна "увіковічнити"? Хочу розповісти вам про одну із найзагадковіших ідей в історії криміналістики – оптограму.Ця ідея виникла в XIX столітті, коли вчені відкрили родопсин – речовина в сітківці ока, чутлива до світла. Німецький фізіолог Вільгельм Кюне почав проводити експерименти у 1870-х роках, використовуючи кроликів та жаб. Він піддав їх яскравому світлу, а потім видаляв очі, намагаючись розпізнати зображення, яке бачили тварини перед смертю. Використовуючи хімічні розчини для фіксації пігменту родопсину, Кюне домігся того, що на сітківці одного з кроликів відобразилися грати вікна, на яке тварина була змушена дивитися.Кюне був у захваті! Він запропонував використати цей метод у криміналістиці для розкриття злочинів. Але, на жаль, оптограми працювали лише з тваринами. У людей отримати чітке зображення не вдавалося через маленький розмір центральної ямки сітківки, де фокусується зображення.Тож оптограми так і залишилися нереалізованою мрією криміналістів. Але хто знає, можливо, в майбутньому вчені знайдуть спосіб "читати" спогади по очах.