Нотатки Лікаря🇺🇦

Карлик, який став велетнемАвстрієць Адам Райнер – єдина відома історії людина, яка була і карликом, і велетнем.Народився він у 1899 році в Граці. Його батьки були звичайного зросту: батько – 172, мати – 165 см, брат теж був середнього зросту.У 1917 році, у віці 18 років, зріст Адама становив лише 122,5 см, внаслідок чого його звільнили від служби в армії, і він не був призваний на війну.Проте у 26 років, стався такий різкий стрибок зросту Райнера, що в 1931 році він досяг висоти 218 см.Після численних оглядів та аналізів лікарі дійшли висновку, що Адам страждає на акромегалію – хворобу, спричинену порушеннями у роботі гіпофіза. У Адама Райнера була пухлина гіпофізу, яка виробляла надмірну кількість гормону росту – соматотропіну, чим лікарі й пояснювали такий стрибок росту у віці, коли люди зазвичай перестають рости. У 1930 році пухлину видалили, але Адам все одно ріс, хоч і повільніше. Гігантизм завдавав йому набагато більше клопотів, ніж карликовість. І це пов'язано не тільки з побутовими проблемами, як наприклад, підбор одягу або купівля ліжка за зростом, а й із загальним станом здоров'я.Через хворобу Адам осліп на праве око і оглух на ліве вухо. А викривлення хребта було настільки сильним, що до кінця своїх днів Райнер був прикутий до ліжка.Чоловік помер 4 березня 1950 року, при цьому його зріст сягав 234 см. І навіть після смерті його високий зріст спричиняв проблеми: у стандартну труну його тіло не вміщалося, тому його було кремовано. Місце поховання невідоме.

Внутрішньокістковий судинний доступВнутрішньокістковий судинний доступ (ВКД) — це метод екстреної медичної допомоги, який використовується для введення ліків, розчинів або кровозамінників через кістковий мозок, коли традиційний венозний доступ недоступний або неможливий. Цей метод застосовується переважно у критичних станах, таких як масивна крововтрата, опіки, серцево-легенева реанімація або у дітей, у яких важко знайти периферичні вени.Спеціальну голку вводять у кістку (зазвичай у велику гомілкову кістку, плечову кістку або таз). Кістковий мозок має густу мережу кровоносних судин, через які ліки швидко потрапляють у кровообіг.Переваги:Швидкий доступ до кровообігу.Можливість використання у будь-якому віці.Ефективний у станах, коли вени спазмуються або западають.Проте такий метод має й свої недоліки:Ризик інфекції (остеомієліт).Можливість ушкодженнякістки або навколишніх тканин.Обмежена тривалість використання (зазвичай до 24 годин).Протипоказання:Переломи в місці введення.Інфекція або опік у зоні проколу.Остеопороз або інші захворювання кісток.Внутрішньокістковий доступ є рятівним методом у екстрених ситуаціях і широко використовується в реаніматології, невідкладній медицині та педіатрії.

👆Реконструкція операції з вилучення стріли з обличчя англійського короля Генріха VПринцу Генрі було всього 16 років, коли він разом зі своїм батьком вирушив 1403 року до Шрусбері в Західній Англії, щоб битися з повстанською армією на чолі з Генрі "Гаррі Готспуром" Персі. 16-річний Генріх Монмут, принц Уельський, очолював лівий фланг королівської армії. Праве крило королівського війська було звернено у втечу, а лучники повстанців засипали супротивників стрілами. У запалі бою молодий принц повів свій загін на ворожих лучників. Він відкрив забрало шолома, щоб вдихнути повітря (за іншою версією хроністів, щоб віддати наказ), і в цю мить стріла влучила йому в голову (!) під ліве око поруч із носом, застрягши в кістках задньої частини носа біля шийних хребців. До хребта залишалося 6-7 міліметрів! Якби вістря заглибилося ще на 3 сантиметри, історія не знала б переможця при Азенкурі, а Шекспір не написав би п'єсу "Генріх V".Отримана Генріхом рана мало не виявилася смертельною: під час спроби витягнути стрілу медики виявили, що її наконечник залишився глибоко всередині, розщепивши кістку. Генріху загрожувала смерть від зараження крові. Однак королівському лікарю Джону Бредмору вдалося врятувати йому життя: він придумав спеціальне пристосування, вводячи яке в рану, щоб захопити наконечник і витягнути його назовні. Операція тривала кілька годин, і під час неї наконечник майже проштовхнули крізь носову порожнину, тоді як оперований увесь час перебував у свідомості, відчуваючи нестерпний біль і виявляючи дива витримки. Завдяки успішному вилученню наконечника і негайному дезінфікуванню рани за допомогою меду Генріх вижив і повністю одужав. Щоб рана не загноїлася, Бредмор залив рану білим вином, яке мало антисептичний ефект.Щоб гарантувати загоєння рани, лікар помістив у рану тампони з лляної тканини, просочені звареною ним маззю на основі меду. Через день він видалив верхню частину тампонів, дозволивши рані закритися. Через 20 днів Бредмор застосував інше зілля - Unguentum Fuscum. Воно являло собою комплекс із понад 20 трав, воску, олії та деяких смол, але точний рецепт автор трактату не повідомляє. Ці ліки, ймовірно, мали прогрівальний ефект. Лікування принесло результат: принц вижив, а рана затягнулася, хоча й залишився шрам.

Сонний паралічСонний параліч – це стан, що виникає при засинанні та пробудженні, коли людина перебуває у свідомості, але не може рухатися та говорити. Під час епізоду сонного паралічу людина може бачити галюцинації , чути сторонні звуки та голоси, відчувати сильний тиск у грудях та головний біль, а також утруднення дихання. Деякі люди відчувають поколювання в кінцівках. Як правило, напад триває від кількох секунд до кількох хвилин.Згідно з дослідженнями , приблизно 8% людства хоча б одного разу переживали такий досвід. А майже 35% людей, у яких діагностовано панічні атаки, відчувають сонний параліч постійно. Серед причин виникнення такого стану: нестача сну, стрес, депресія, зміни способу життя, спадковість, вживання алкоголю та наркотичних речовин, порушення в роботі нервової системи, мозкові дисфункції, певні фізичні порушення чи незручна поза для сну.Сонний параліч – природна частина сну. Сон складається з циклів, усередині яких послідовно чергуються фаза повільного сну та фаза швидкого сну. У першій фазі, яка займає 75% циклу сну, організм відпочиває та відновлюється, а у швидкій фазі з'являються сновидіння. У цій фазі мозок частково паралізує м'язи, щоб людина не могла нашкодити собі. Зазвичай перехід між фазами непомітний, але іноді відбувається збій, свідомість фіксує неможливість поворухнутися, сновидіння поєднуються з реальністю і виникає паніка.Сам собою стан сонного паралічу не несе небезпеки для життя. Тільки в тому випадку, якщо у людини хворе серце і для неї сильний переляк може мати негативні наслідки, а також якщо людина починає зациклюватися на цьому і переживати, що негативно відбивається на психіці і перетворюється на нав'язливу ідею.Спеціального лікування для сонного паралічу не передбачено, але експерти рекомендують звичайні методи зниження стресу і налагодження режиму сну.

Апарат 1965 року, що допомагає жінкам народжувати за допомогою відцентрової силиЛюди навчилися літати на літаках, пересуватися під землею на потягах і лікувати майже всі відомі захворювання. Але жінки, як і раніше, народжують у муках. Що за несправедливість?Мабуть, так подумало подружжя Джордж і Шарлотта Блонські з Нью-Йорка. У 1965 році заповзятлива пара запатентувала свій винахід під номером #3216423 з промовистою назвою – "Апарат, що полегшує пологи за допомогою відцентрової сили".Метод роботи апарату простий: жінку, яка почала народжувати, кладуть на спеціальну поверхню і прикріплюють до цієї поверхні ременями. Потім поверхня розкручується з великою швидкістю і закони фізики сприяють тому, щоб дитина швидше вискочила назовні. Чарівна деталь: між ніг у породіллі сітка для того, щоб зловити дитину. І варто дитині потрапити в сітку, як задзвонить дзвіночок – сигнал, що процедура пройшла успішно.На щастя для людства (особливо для жіночої його половини), далі креслень апарат Блонські не просунувся. Але в 2014 році натхненні безглуздістю цієї ідеї працівники Наукової галереї Дубліна (Science Gallery) спорудили прототип центрифуги для пологів спеціально для своєї виставки "Краще провалися" ("Fail Better").А ще в 1999 році центрифуга для пологів отримала Шнобелівську премію.

🤕Кластерний головний біль (мігрень Хортона) Кластерний головний біль – це неврологічний розлад, що характеризується повторюваним, дуже сильним головним болем з одного боку голови. Даний вид головного болю виникає переважно у чоловіків (70%), та характеризується початком у віці 30-40 років. Інтенсивний біль при нападі кластерного головного болю іноді описується як сильніший, ніж при нирковій коліці або навіть пологах. Через його вкрай високу інтенсивність біль також називають «суїцидальним».Термін «кластерний головний біль» походить від англійського слова «cluster», яке означає «група» або «скупчення». Це відображає характерні особливості захворювання, адже напади кластерного головного болю часто відбуваються серіями (кластерними періодами або «скупченнями»), що тривають від кількох тижнів до кількох місяців, після чого може настати ремісія. Напад кластерного головного болю починається раптово, біль при цьому однобічний, локалізується частіше навколо ока і триває від 15 хв до 3 год. При цьому також можуть відзначати сльозотечу, почервоніння очей, опущення повік та закладеність носа. Напади головного болю можуть розвиватися щодня або майже щодня протягом кількох тижнів, місяців чи років.На сьогодні причини та механізми розвитку кластерного головного болю до кінця не вивчені.За оцінками експертів, під час нападів кластерного головного болю активується гіпоталамус.Кластерний головний біль діагностується лікарем на підставі опису нападів головного болю та після виключення інших станів. При цьому пацієнтам рекомендується проконсультуватися у невролога та пройти комп’ютерну томографію головного мозку для виключення аномалій та захворювань, що супроводжуються головним болем.Які методи лікування кластерного головного болю?При кластерному головному болю виділяють невідкладну допомогу при нападі та профілактичну терапію, спрямовану на зниження загальної частоти та тяжкості нападів.Для невідкладного лікування кластерного головного болю золотим стандартом є високопотокова оксигенація – вдихання кисню через маску без ребризера зі швидкістю 10–15 л на хвилину. Цей метод ефективний у близько 75% пацієнтів.Також при нападах кластерного головного болю можуть застосовуватися триптанові препарати, та інші препарати проти мігрені, а також преднізолон.

Олень прожив кілька років зі стрілою в ребрахМисливець виявив несподівану знахідку в ребрах оленя: раніше випущена стріла застрягла в кістках, але олень вижив.На фотографії видно, що стріла перетинає п'ять ребер по діагоналі, а кісткова тканина обвила стрілу, запобігаючи пошкодженню внутрішніх органів.Зараз його останки зберігаються в організації з охорони навколишнього середовища штату Юта, повідомляє LiveScience. За словами фахівців, подібні ситуації не рідкість.Аспірантка Музею природної історії в Берліні Яра Харіді повідомила: "Я часто бачила останки, де кістки покривали різні об'єкти, найчастіше зуби. Наприклад, якщо хижак кусає здобич і зуб застряє в кістці, то кістка росте навколо нього".За словами Харіді, випадок з оленем міг виглядати так: стріла зламала кілька ребер і спричинила кровотечу, сформувавши кров'яний кокон навколо пошкоджених кісток і стріли. Потім за цим коконом відбулося окостеніння. Також окостеніння могло статися внаслідок патологічного процесу, що виникає після травми, коли тканини перетворюються на кістку, оберігаючи живі ділянки від пошкодження.

Вже не 36,6: яка температура тіла людини тепер вважається нормальноюРаніше прийнята середня температура людського тіла у 36,6°C більше не відповідає сучасним реаліям.Нове дослідження, проведене вченими зі Стенфордського університету, показує, що середня температура людей знижується, повідомляє Financial Express. Проаналізувавши дані за останні два століття, дослідники виявили, що нормальна температура тіла коливається в межах від 36,2°C до 36,8°C. Для цього команда використала алгоритми машинного навчання, що дозволило виключити вплив захворювань. Зокрема, було опрацьовано понад 618 тисяч вимірювань температури у дорослих пацієнтів у період із 2008 до 2017 року. За словами доктора Джулі Парсоннет, загальноприйняте значення 36,6°C більше не є універсальним. Середня температура залежить від кожної людини та її стану, і вона рідко досягає цього показника. Дослідники зазначили, що у США середня температура знизилася на 0,05°C, що може бути пов’язано з покращенням умов життя та загального стану здоров’я населення. Зміна цих показників має значення для діагностики станів, таких як лихоманка, адже її поріг тепер залежить від нових стандартів нормальної температури.

Чим відрізняється рентген, КТ та МРТ?Рентген використовує іонізуюче випромінювання для створення зображення кісток і щільних структур всередині тіла. Його зазвичай використовують для виявлення переломів, інфекцій, пухлин та інших аномалій.Рентген швидкий, відносно недорогий та легко доступний метод обстеження.КТ-сканування використовують рентген та розширену комп'ютерну обробку для створення поперечних зображень тіла. Вони надають більш детальну інформацію, ніж традиційні рентгенівські зображення, і можуть показувати кістки, органи, кровоносні судини та м'які тканини.КТ-сканування інформативне при діагностиці таких станів, як внутрішні травми, пухлини, інфекції та тромби.МРТ використовує сильне електро-магнітне поле та радіохвилі для створення детальних зображень м'яких тканин, органів та структур всередині тіла. Вона забезпечує відмінний контраст між різними типами м'яких тканин і особливо корисний для зображення головного та спинного мозку, суглобів та м'язів.МРТ не передбачає іонізуючого випромінювання, що робить його безпечнішим варіантом для візуалізації, особливо для вагітних жінок.Однак МРТ-сканування займає більше часу, коштує дорожче та може не підійти особам з певними медичними імплантатами або металевими предметами в тілі.

👆Ністагм при серотоніновому синдроміНістагм – це мимовільні, ритмічні, повторювані коливальні рухи очних яблук зі сторони в сторону. Він може бути одностороннім або двостороннім, горизонтальним, вертикальним або круговим. Причин у цього стану багато. Від слабкості зору та побічної дії препаратів, до ураження головного мозку.Серотоніновий синдром – це небезпечний стан, який виникає внаслідок надмірного накопичення серотоніну в організмі. Серотонін – це нейромедіатор, який відіграє важливу роль у регуляції настрою, сну, апетиту та інших функцій. Серотоніновий синдром зазвичай виникає через прийняття комбінації ліків або передозування препаратів, що впливають на рівень серотоніну. Деякі з таких ліків включають антидепресанти (особливо інгібітори зворотного захоплення серотоніну), деякі протиблювотні препарати (наприклад Метоклопрамід), антимегренозні засоби (Суматриптан), або наркотики (екстазі чи LSD).Основні симптоми:1) нервово-м’язова гіперзбудливість – підвищені сухожильні рефлекси, двобічний симптом Бабінського, м’язові судоми, тремор, ригідність2) надмірна активація симпатичної нервової системи – підвищення температури тіла, тахікардія і надмірне потовиділення3) порушення свідомості, переважно сплутаність з психомоторним збудженнямЛікування серотонінового синдрому полягає в першу чергу в припиненні прийому серотонінергічних препаратів, які його викликали. При лікуванні серотонінового синдрому середнього та тяжкого ступеня використовуються антагоністи серотоніну.